Грошi. Ч 1. Сизий свiтанок

Нестор Коваль

Хазяiн i його поплiчники, яких називають «сiм’ею», узурпували в краiнi владу i намагаються поставити пiд свiй контроль усi грошi. Одночасно тривае латентна здача нацiональних iнтересiв, розвал армii та спецслужб. Молода журналiстка, яка замолоду захоплювалася вуличною полiтикою, давно веде свою боротьбу проти парканiв i маеткiв можновладцiв. Аж раптом вона знаходить докази, що «сiм’я» намагаеться вкрасти у краiни два мiльярди доларiв. Дiвчина хоче повернути цi грошi, але поки при владi Хазяiн, це неможливо. Однак навiть його влада не безмежна…

Нестор Коваль

Грошi

Частина 1

Сизий свiтанок

Смiливi завжди мають щастя.

    Іван Багряний, «Тигролови»

1

У сутiнках помiж густих сосен невiдступно мерехтiло свiтло фар. Шум двигунiв джипiв охорони, здавалося, чувся звiдусiль, хоча машин – Саша зрозумiла це одразу – ii переслiдувало лише двi. Десь там, угорi, в кронах дерев, вiдлунювали голоси людей i тремтiв ii страх: «Для повноти картини не вистачае тiльки гавкоту собак!» Вона не мала конкретного плану втечi, просто бiгла навмання вперед крiзь темряву, точнiше назад, до умовного виходу, до кордону Заповiдника, напевне, вже бiльше десятка кiлометрiв. Позаду, на вiдстанi витягнутоi руки, важко хекали двое егерiв, чоловiкiв рокiв по сорок, людей iз сумними очима, що мрiють зараз лише про кiнець цiеi гонитви невiдомо за ким, невiдомо для кого i про повернення до своiх справ. Проте егерi не вiдставали нi на крок, добре орiентувалися на мiсцевостi i навiть встигали перекинутися кiлькома словами мiж собою про переваги своечасного i якiсного харчування кабанiв i оленiв.

Сил у Сашi залишалося зовсiм небагато. Дiвчина чула, що егерi час вiд часу повiдомляють переслiдувачам, в якому приблизно вони зараз знаходяться квадратi i куди треба рухатися, але охоронцi, очевидно, не так добре орiентувалися в лiсi, як ii супровiдники. Два джипи безтолково моталися по дорогах, що нарiзали квадратами i прямокутниками великi угiддя для полювання, свiтили фарами в гущавину, але щоразу проiзжали повз. Серце Сашi важко калатало, коли машини наближалися, i радiсно спiвало, коли охорона пролiтала далi. За великим рахунком, егерi, що пленталися за спиною, легко могли ii затримати, але, судячи з усього, обидва не горiли бажанням вступати у фiзичний контакт i брати на себе вiдповiдальнiсть. Зрештою, вона ж не олень i не кабан, а просто людина, бiльш того – тендiтна дiвчина, а просто люди i, тим бiльше, тендiтнi дiвчата не входять в компетенцiю егерiв, якщо, звiсно, вони не прийшли в Заповiдник iз рушницями вполювати собi дичини.

«Цiкаво, ми вже покинули межi Заповiдника чи нi?» – прикидала подумки Саша. Запитувати в егерiв вона не наважилася, за цi кiлька годин мiж ними встановився своерiдний паритет: вони ii не чiпають, вона з ними не говорить. Саша добре пам’ятала ту умовну мапу Заповiдника, що мала: угiддя з трьох бокiв оточенi водними перепонами – двома рiчками i водосховищем, один бiк перекопаний штучними рвами, але все ж таки значно пристосованiший для втечi – але в який саме бiк наразi вони рухаються, навряд чи могла сказати.

Дiвчина просто бiгла, щоб врятуватися, – от i все. Здаватися Саша не любила за будь-яких обставин, як то кажуть, не ii стиль.

Пiд ногами щось захлюпало. За кiлька метрiв вода вже стала дiставати до колiн, кросiвки почали провалюватися в мул. «Там болото! – зi знанням справи попередив егер, перервавши мовчанку. – Не ходи туди! Не витягнемо навiть удвох!» Очевидно, йому не дуже посмiхалося лазити посеред ночi по болоту i витягувати з вонючоi жижi якесь незрозумiле створiння на двох ногах. Проте Саша не зважила на попередження, що також, без сумнiву, можна вiднести до ii стилю. Принаймнi, зараз iншого виходу вона i не мала – вдалечинi серед сосен знову замерехтiли фари переслiдувачiв, i дiвчина рiшуче посунула вперед: хлюп, хлюп, хлюп-хлюп – в кросiвки миттево набралися вода i бруд, ногам стало холодно i неприемно. За хвилину очi почали вирiзняти в темнiй болотянiй водi невеличкi сiрi плями, об одну Саша випадково зачепилася ногою. Легко буцнула, натиснула носком – так i е, вiдносно