Коса. Сплетiння долi

Летицiя Коломбанi

Індiйка Смiта мусить усе життя виконувати брудну й тяжку роботу, адже вона з касти недоторканних. Така сама доля чекае i на ii доньку. Але Смiта хоче iнакшого життя для своеi дитини, тому вирiшуе тiкати та жертвуе найцiннiшим – своiм i доньчиним прегарним волоссям, яке доводиться продати. Їi коса потрапляе до сицилiйки Джулii, що працюе в майже збанкрутiлiй батькiвськiй майстернi з виготовлення перук та шиньйонiв. Джулiя робить чудову перуку, що ii згодом купуе канадiйка Сара – успiшний адвокат, яка бореться з новим ворогом – раком… Тепер три рiзнi жiнки, три континенти, три пасма волосся з’едналися в одну мiцну косу, щоб боротися за право кохати, бути коханими та щасливими.

Летицiя Коломбанi

Коса

Сплетiння долi

Олiвii

Усiм смiливим жiнкам

* * *

Коса. Іменник жiночого роду.

Сплетенi в одне цiле три пасма, три нитки.

* * *

…Сiмоно, у лiсi твого волосся криеться велика загадка.

    Ремi де Гурмон

Вiльна жiнка – то е повна протилежнiсть жiнцi легковажнiй.

    Сiмона де Бовуар

Пролог

Це – початок iсторii.

Щоразу новоi iсторii.

Вона оживае пiд моiми пальцями.

Спочатку створюеться основа.

Матерiал повинен бути досить мiцним,

Аби витримати всю композицiю.

Шовк або бавовна – для мiста або сцени,

Залежить вiд конкретного випадку.

Бавовна мiцнiша,

Шовк тонший i менш помiтний.

Для цього знадобляться молоток i цвяхи.

Важливiше за все – не поспiшати.

Потiм можна переходити до ткання.

Цю частину я полюбляю найбiльше.

Вiд станка, що стоiть передi мною,

Тягнуться три нейлоновi нитки.

Взяти тi пасма, в жмуток, по три,

Сплести iх докупи, намагаючись не порвати.

А потiм починати все заново

І так – тисячi разiв.

Я люблю цi години самотностi, цi години,

Коли моi руки танцюють.

Це – дивний балет моiх пальцiв.

Вони пишуть iсторiю про долi, що переплiтаються, мов пасма в косi.

Ця iсторiя – моя.

Проте менi вона не належить.

Смiта

Селище Бадлапур, штат Уттар-Прадеш, Індiя

Смiта прокидаеться з дивним вiдчуттям ненав’язливоi квапливостi – наче метелики оселилися в ii животi. Нинiшнiй день вона пам’ятатиме все свое життя. Сьогоднi ii дочка пiде до школи.

Смiта нiколи не бувала у школi. Тут, у Бадлапурi, такi люди, як вона, не вiдвiдують шкiл. Смiта належить до касти далiтiв. Недоторканних. Тих, яких Гандi називав дiтьми Божими. Вигнанцями, що живуть поза системою, поза звичним свiтом. Окремий вид, який вважаеться надто нечистим, аби вiн мав право змiшуватися з iншими; недоречний мотлох, який намагаються вiдокремити так, як вiд зерна вiдбирають полову. Їх мiльйони таких, як Смiта, що живуть подалi вiд села, далi вiд суспiльства, на околицi людства.

Щоранку на неi чекае той самий ритуал. Наче заiжджена платiвка, що раз у раз програе пекельну симфонiю, Смiта прокидаеться в хижцi, котра править iй за домiвку, поблизу полiв, на яких пораються джати.[1 - Джати – етнiчна група в Індii. (Тут i далi прим. перекл., якщо не зазначено iнше.)] Вона омивае обличчя та ноги водою, що ii вона напередоднi принесла з колодязя, наданого iм для користування. До iншого наближатися заборонено, про це й мови бути не може, бо вiн (дарма, що розташований ближче) належить вищим кастам. Деякi гинули й за меншi провини. Жiнка займаеться приготуваннями, зачiсуе волосся Лалiтi, цiлуе Нагараджана. Потiм бере свiй очеретяний кошик, що дiстався iй вiд матерi, вiд самого погляду на який ii мало не верне. Цей кошик з iдким незмивним запахом, що його вона носить увесь день, неначе хрест, неначе ганебний тягар. Цей кошик – то ii Голгофа. Прокляття. Покарання. Щось таке вона вчинила в минулому життi, за що тепер змушена розплачуватися. Втiм, це життя нiчим не важливiше за всi попереднi чи наступнi; це – просто ще одне життя в низцi iнших, як казала ii мати. Це – ii життя.

Це – ii дхарма,[2 - Дхарма (санскр.) – одне з найважливiших понять в iндiйськiй фiлософii та релiгii. Зазвичай означае сукупнiсть усталених норм i правил, дотримання яких необхiдне для