Енеiда

Вергiлiй

Істини

Вергiлiй (70–19 рр. до н.е.) – поет Стародавнього Риму, автор знаменитоi «Енеiди», що оспiвуе легендарне походження римського народу. Поема Вергiлiя пов’язана з гомерiвським епосом i була створена з орiентацiею на нього. У перших шести пiснях вона сюжетно наслiдуе «Одiссею» (тут розповiдаеться про мандри Енея iз Троi в Італiю), в наступних шести – «Ілiаду» (тут iдеться про вiйну й заснування Риму). Поема Вергiлiя вiдзначаеться високими художнiми якостями, що забезпечило iй виняткове мiсце в iсторii европейськоi лiтератури.

Вергiлiй

Енеiда

Книга перша

Енеiв флот, що вiд берегiв Троi прямуе до Італii, настигае буря, наслана богинею Юноною. Але бог Нептун рятуе троянцiв з рештками iх кораблiв, i вони щасливо виходять на африканське узбережжя. Заспокоюючи матiр Енея, богиню Венеру, Юпiтер запевняе ii, що доля Енея i слава його потомства залишаться незмiнними; вiн посилае бога Меркурiя до тiрiйцiв, щоб прихилити iх до троян. Венера з’являеться Енеевi i розповiдае йому про Карфаген i царицю Дiдону. Еней прибувае до Карфагена i оглядае мiсто й храм. Дiдона гостинно приймае Енея та його супутникiв. Еней посилае по свого сина Іула. Щоб викликати в Дiдони любов до Енея, Венера пiдмiняе його сина Купiдоном. Урочиста учта у Дiдони на честь Енея.

Ратнi борiння й героя вславляю,[1 - У заспiвi, в якому стисло викладаеться тема «Енеiди» та мiститься традицiйне звертання до музи, Вергiлiй не згадуе iменi свого героя, бо кожний римлянин прекрасно знав, що з Троi до Лацiя прибув саме Еней.] що перший iз Троi,

Долею гнаний, прибув до Італii, в землi лавiнськi.[2 - Землi лавiнськi – територiя мiста Лавiнii на захiдному узбережжi Лацiя, заснованого, за легендою, Енеем на честь Лавiнii, дочки царя Латина, з якою вiн одружився пiсля переможноi вiйни з Турном.]

Довго всевишня по сушi i морю ним кидала сила,

Бо невблаганна у гнiвi Юнона була безпощадна.

5 Досить натерпiвся вiн у вiйнi, поки мiсто поставив,

Переселивши у Лацiй богiв, звiдки рiд був латинський,

Родоначальники Альби й мури походили Рима.[3 - Мiсто Альба-Лонга, засноване сином Енея Асканiем, стало столицею Лацiя. Тут довгi роки правили нащадки другого сина Енея – Сiльвiя (вiд Лавiнii). Засновниками ж Рима, за переказом, були брати-близнята Ромул i Рем, сини царiвни з Альби-Лонги Реi Сiльвii i бога Марса.]

Музо, про всi тi причини згадай нам, чию вiн образив

Волю божисту i що так царицю богiв осмутило,

10 Що навiть мужа такого побожного змусила стiльки

Витерпiть бiд i пригод; чи такi вже боги невблаганнi?

Мiсто старинне було, Карфаген,[4 - Карфаген заснували фiнiкiйськi колонiсти з мiста Тiра в IX ст. до н. е. (814 р.). Отже, зiставлення часу падiння Троi, яке мало мiсце в кiнцi XII ст., з заснуванням Карфагена – явний анахронiзм.] поселенцi сiрiйськi

Там оселились, далеко навпроти Італii й гирла

Тiбру; було воно повне багатств i до бою завзяте.

15 Мiсто те, кажуть, Юнона найбiльше з усiх полюбила,

Бiльше нiж Самос. Тут зброя ii, тут ii колiсниця,

Тут, якщо доля дозволить, i влада над свiтом найвища

Мае постати, – вона i тодi вже про це турбувалась.

Чула, одначе, нащадки такi iз троянськоi кровi

20 Вийдуть, що вирвуть колись iз корiнням твердинi тiрiйськi,[5 - Натяк на зруйнування Карфагена римлянами в 146 р. до н. е.]

Вийде й народ вiдтiля, цар могутнiй, в боях переможець,

Лiвii всiй на загибель: цю нитку вже випряли парки.

З острахом, щоб не збулось це, Сатурнiя ще й пригадала

Давню вiйну, що вела бiля Троi за любих аргейцiв.[6 - За грекiв. Юнона була на боцi грекiв пiд час Троянськоi вiйни. В «Енеiдi» вона далi переслiдуе троянцiв.]

25 Ще не затерлись-бо в пам'ятi й гнiву причини, жорстокий

Бiль не ущух, у серцi десь тлiли й про присуд Парiсiв[7 - Троянський царевич Парiс присудив яблуко краси Венерi, через що викликав гнiв Юнони i Мiнерви, якi претендували на титул найкрасивiшоi богинi.]

Згадка, i жаль за зневагу краси; й те ненависне плем'я,

Й шана, яку Ганiмед тепер мае.[8 - Предок Енея Ганiмед був поставлений виночерпiем богiв замiсть дочки Юнони – Геби.] За все це гор