До зустрiчi з тобою
Джоджо Мойес
До зустрiчi з тобою #1
«Пiдштовхуй себе. Не засиджуйся». Саме цього паралiзований Вiлл учить Луiзу, свою молоду доглядальницю. Вона мешкае з батьками, знае напевне, скiльки крокiв вiд зупинки до ii будинку, але навiть не уявляе, як воно – жити на повну. А вiн, пiсля жахливоi аварii прикутий до iнвалiдного вiзка, цiлком утратив сенс життя, сховавши всi почуття пiд маскою збайдужiлого цинiка… Такими вони були до зустрiчi одне з одним. Але головне – якими стали! «Живи на повну. Просто живи».
Джоджо Мойес
До зустрiчi з тобою
Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва
Головний редактор С. І. Мозгова
Вiдповiдальний за випуск О. В. Приходченко
Редактор Д. І. Заець
Художнiй редактор Ю. О. Дзекунова
Технiчний редактор В. Г. Євлахов
Коректори В. Т. Мурашко, В. М. Немашкало, А. В. Альошичева
Дизайнер обкладинки Анастасiя Попова
© Jojo’s Mojo Ltd, 2012
© Depositphotos.com / incomible, обкладинка, 2022
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2022
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад, 2016
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2022
* * *
Чарлi з любов’ю
Пролог. 2007
Коли вiн вийшов з ванноi, вона вже прокинулась i, спершись на подушки, гортала туристичнi брошури, що лежали поруч. Одягнена в одну з його футболок, вона схилила набiк голову. Довгi скуйовдженi пасма лiниво спадали на лiжко, нагадуючи йому про попередню нiч. Отак стояв вiн i, витираючи рушником волосся, насолоджувався короткочасним спогадуванням.
Та ось вона вiдводить очi вiд читання й супиться. Лiта ii, можливо, не тi вже, щоб так поводитись, однак почали вони зустрiчатися геть недавно, тому все це ще видаеться милим.
– Невже нам i справдi треба дертися в гори чи виснути над проваллями? Це наша перша спiльна повноцiнна вiдпустка, а тут немае жодноi поiздки, у якiй не потрiбно було б кидатися звiдкись чи – вона вдае, що ii сiпнуло, – носити флiс.
Потому кидае буклети на лiжко, випростуе над головою руки й хрипким вiд безсонних годин минулоi ночi голосом каже:
– А як щодо розкiшного SPA-центру на Балi? Лежали б собi любiсiнько на пiсочку та пустували, розслаблялися б ночами довгими.
– Такий вiдпочинок не про мене. Менi потрiбно щось робити.
– Наприклад, стрибати з лiтака.
– Не критикуй, допоки сама не спробуеш.
Вона кривиться.
– Якщо ти не проти, я ще покритикую.
Злегка волога сорочка пристае до його шкiри. Вiн проводить гребiнцем по волоссю i вмикае мобiльник: на маленький екран одразу вискакуе список повiдомлень.
– Гаразд, – каже вiн. – Мушу йти. А ти поснiдай.
Вiн нахиляеться над лiжком, щоб поцiлувати ii. Вiд неi вiе теплом, парфумами й вiдвертою сексуальнiстю. Вiн вдихае аромат волосся на ii потиличцi й на мить збиваеться з думки, коли вона обхоплюе руками його шию та тягне в лiжко.
– Ми все ще кудись iдемо на цi вихiднi?
Вiн неохоче вивiльняеться.
– Все залежить вiд тiеi угоди. А там поки що не зовсiм ясно. Я й досi ще можу поiхати до Нью-Йорка. Так чи iнакше у четвер ми з тобою десь повечеряемо, еге? Вибiр ресторану за тобою. – Вiн тягнеться по свою шкiряну мотоциклетну форму, що висить на дверях.
Вона звужуе очi.
– Вечеря. З мiстером Блекберрi[1 - BlackBerry – марка телефона. (Тут i далi прим. пер.)] чи без нього?
– Що?
– У товариствi мiстера Блекберрi я почуваюсь зайвою. – Вона копилить губки. – Таке вiдчуття, немовби iснуе хтось третiй, хто претендуе на твою увагу.
– Я увiмкну беззвучний режим.
– Вiлле Трейнор! – скрикнула вона. – Ти ж маеш його хоч iнодi вимикати!
– Я вимкнув його минулоi ночi, хiба нi?
– Бо я добряче натиснула на тебе.
Вiн усмiхаеться:
– Он як ти це називаеш тепер, – i натягуе шкiрянi штани. Нарештi Лiсса втрачае владу над його уявою. Вiн перекидае через руку мотоциклетну куртку й, пославши iй повiтряний поцiлунок, виходить з кiмнати.
На його «блекберрi» двадцять два повiдомлення, найперше з яких надiйшло о 3 год. 42 хв. з Нью-Йорка. Якась правова проблема. Вiн спускаеться на пiдземну автостоянку, намагаючись ознайомитис