Передмова

Для того щоб змусити когось танцювати пiд свою дудку, потрiбно, якнайперше, мати дудку. Та ще й свою.

А вийшло так, що ВОНА ще не встигла отямитися вiд власноi загадковостi, як вже мрiяла про назву для новоi книги.

«Розмiри та прихильники» або ж «Розмiр та прихильницi»?

Ось вона, харизма граматики!

Усього лиш… iнший рiд, iнше число…

Та це була б вже зовсiм iнша книжка.

Так що…

Нехай кине в мене камiнь та, яка нiколи не вдягала пiд брюки колготки з дiркою…

Чому «Солом’яне танго»?

А «тому що»!

Звучить затишно i вишукано, а з сiрником краще не наближатися…

Мiй Боже, якi ж кумеднi, театрально-експериментальнi зiткнення трапляються iнодi в часi та просторi!

Ця iсторiя, власне, не зовсiм про те, як перетнулися в iнтернетi стежини маркетолога й фiлософа, i що з цього вийшло…

Але…

Оскiльки в однiеi сторони в арсеналi були технологii, методи, прийоми i «фiшки», а в iншоi – дiалектика, онтологiя, натурфiлософiя та гносеологiя в одному флаконi, то зустрiлися вони не на форумi або ж конференцii, а на сайтi знайомств…

І було зовсiм несуттево, скiльки iм рокiв – в сумi, i кожному окремо…

І було зовсiм несуттево, хто «постукав» першим, i чому вони не розбiглися пiсля звичного «привiт-привiт, давай познайомимося, може, обмiняемося телефонами…», як це часто трапляеться…

І було геть несуттево, чому в iх листуваннi смайликiв було чи не бiльше, нiж букв. Бо ж обидва вони прекрасно знали не лише всi лiтери, а навiть i роздiловi знаки…

Одним словом…

Були лише ВІН i ВОНА…

Все вiдбувалося вночi, i лиш iнодi iм заважала фiлософiя: адже ВІН постiйно вiдволiкався на своi статтi…

А ВОНА в цей час писала чудернацькi «Оповiдки про мага та його чарiвну подружку», i цi оповiдки, як iй здавалося, начебто нiкому i не заважали…

А ще, крiм всього цього, наближався Новий рiк…

1-а безсонна нiч

Знайомство

ВОНА: – Привiт! До тебе так i звертатися, як написано у профiлi – «FURIOUS»?

ВІН: – Доброго вечора! Можна i просто – Олексiй.

ВОНА: – А чому ж – «Шалений»?

ВІН: – Вiдповiдь залежить вiд ступеню Вашоi зацiкавленостi…

ВОНА: – Пропоную перейти на «ти», а потiм я вже спробую визначити ступiнь своеi зацiкавленостi. ОК?

ВІН: – Згоден. Це додасть легкостi спiлкуванню…

ВОНА: – Так-так, спiлкування тут мае бути саме таким – легким i корисним.

ВІН: – Безумовно.

ВОНА: – Тодi скажи менi, будь ласка, чому ж все, що смачне i приемне, – шкiдливе (наприклад, цукерки, сигарети, майонез). А те, що корисне – практично не мае смаку? Це лише приклад: я взагалi не про iжу, як ти, мабуть, розумiеш.

ВІН: – Це ти як маркетолог, питаеш? Треба вивести новий продукт на ринок? Друга хвиля опитувань? Чи – як красива жiнка?

ВОНА: – Якщо я скажу «як маркетолог», ти все одно не повiриш.

ВІН: – Чому? Дуже навiть повiрю… Психологи i маркетологи навiть увi снi залишаються професiоналами.

ВОНА: – Це не заважае iм навiть увi снi залишатися красивими жiнками.

ВІН: – Хороша самооцiнка, Дi… Менi подобаеться…

ВОНА: – Дi? ОК… Я рада, що тобi подобаеться. Тiльки це не самооцiнка. Ти поставив альтернативний питання – або\або – i я обрала вiдповiдь.

ВІН: – Ясно. Звiсно ж, я бачу в тобi жiнку, а не маркетолога…

ВОНА: – Прекрасно. Визнання в якостi маркетолога я отримую в iнших мiсцях. А ти чим займаешся?

ВІН: – Важко пояснити у двох словах.

ВОНА: – Давай тодi не у двох… У профiлi вказано, що ти – журналiст, письменник. І навiть фiлософ… Це спецiальнiсть чи риса характеру?

ВІН: – І те, i iнше… Крiм усього iншого, ще й чоловiк, якому ти подобаешся…

ВОНА: – Хороша вiдповiдь на питання «чим ти займаешся»…

ВІН: – Ти хочеш з’ясувати – це стан, процес або дiя?

ВОНА: – Звичайно, хочу… Якби не фраза «чоловiк, якому ти подобаешся», вже б почала комплексувати.

ВІН: – Не треба. Чоловiковi пасуе розум… Жiнцi – вмiння бути Жiнкою… Розкажи трохи про себе, якщо не проти?

ВОНА: – Про розум, який пасуе чоловiковi, – згодна. Щодо всього iншого – можна посперечатися… Але сперечатися не буду, побуду трошки «блондинкою» з дурненькими блакитними очима. Але в одному я переконана на 100%: вмiння жiнки бути жiнкою формуеться пiд впливом чоловiка…

Про себе… Так само, куп