Чи стане баба дiвкою, або Перевтiлення Безрiдного хутора

Сергiй Зiнченко

Хутiр, до кiнця зареформований своiми та заiжджими «реформаторами», доживае останнi днi. Та в цей час сюди переiжджае молода сiм’я. Незважаючи на шалений опiр мiсцевоi «елiти», завдяки вливанню свiжоi кровi на хуторi починае розквiтати нове життя. Показаний один iз можливих шляхiв економiчного, соцiального та полiтичного розвитку окремого хутора у контекстi свiтовоi iсторii. Твiр рекомендований для вживання всiм тим, хто прагне руху вперед, кому не подобаеться сiрий колiр у мистецтвi та життi, мають розвинене почуття гумору та iншi позитивнi якостi. І навпаки, МОЗ забороняе вживати даний продукт людям жовчним, язвам, занудам, тупим, сердитим та з iншими подiбними дiагнозами. При читаннi можливi ускладнення захворювання.

Сергiй Зiнченко

Чи стане баба дiвкою, або Перевтiлення Безрiдного хутора

Автор висловлюе подяку своему брату Зiнченку Леонiду Григоровичу та дружинi Зiнченко Ользi Михайлiвнi за повiдомлення деяких епiзодiв, якi покладенi на сторiнки книги.

Всi подii, географiчнi назви та iмена з першоi до останньоi сторiнки – повнiстю видумка автора. Якщо хтось знайшов тут щось схоже на себе – не тiште себе iлюзiями, це не Ви, навiть яким би Ви великим не були.

Історично-географiчний опис

Безрiдний хутiр знаходиться у помiрному поясi на просторах старезноi Європи. Хоча дехто з провiдникiв нацii i переконуе нас у протилежному, що саме вiн зможе провести нас у Європу, отримати европейськi цiнностi, европейський стиль життя. Та ви не вiрте – проста шкiльна географiчна карта чiтко говорить: хутiр Безрiдний лежить у самiсiнькiй серединi Європи, а не на окраiнi, i не за ii межами, як дехто iз чужих, але що найприкрiше i своiх дослiдникiв час вiд часу це повторюе i знову пропонуе, як бiблейський Мойсей, провести землякiв у Європу. Точно координати хутора не визначенi, бо до недавнього часу вiн був частиною одноi шостоi свiту. Але коли роздивились, що маемо все, вирiшили жити самостiйно, власним розумом, без указок зi сторони. Та виявилось, що не мали головного, тобто власного розуму i у результатi розтринькали все те, що мали. Тому навiть кордонiв хутора чiтко не визначили.

З iсторiею виникнення хутора ще складнiше. Однi старожили кажуть, а iм казали ще старiшi, а тим, i так далi, що хутiр мае щонайменше з тисячу рокiв. Хоча не всi з цим погоджуються. Як говорить авторитетна людина хутора дiд Павло, а йому вiрять майже всi, особливо жiнки (про це ми поговоримо детальнiше трохи пiзнiше) на мiсцi хутора дуже багато рокiв тому був рай, i звiдси пiсля грiхопадiння Адама та Єви, хоча справжнi iмена iхнi були Іван та Галька, розповзлися люди по всiй землi. Через те i всi вiйни, на думку дiда, проходили за завоювання хутора, починаючи iз скiфсько – перських воен i закiнчуючи двома свiтовими.

Назва хутора мiнялась теж дуже часто. Подейкують, що зразу це було велике село, а може i мiсто, яке мало назву Дорiдний чи Дорiдне, потiм стало Рiдним, а тепер докотилося до сучасноi назви.

Частина перша – критична

Смутний та невеселий сидiв у своему службовому кабiнетi на хуторi Безрiдному його голова Хома Опанасович. Двi прикрi вiстки змусили поморщитись його свiтле i чисте чоло. Перша – менш неприемна: Люська знову опозицiю чинить, закриваються у клубi з бабою Параскою та всякi небилицi складають, буцiмто вiн родичiв та кумiв на роботу набрав, медком пiдторговуе та у район його возить, начальство маже. Од згадки про другу аж мороз по шкiрi пробiгае – на столi лежить циркуляр iз району, де чорним по бiлому вiдксерено: до наступного тижня створить мiсцевий осередок партii парламентського типу з промовистою назвою «За щастя у радостi» у кiлькостi не менше вiсiмдесяти активiстiв. Де ж iх набрать, цих вiсiм десяткiв активiстiв, якщо на хуторi живе трохи бiльше сотнi, половина з яких вже з хати не вилазить. Орду хана Батия записать у повному складi чи виловити всiх тих, хто втiк iз хутора за останнi десять рокiв? Але робити треба, тут нiчого не поробиш. Зараза з Люською, де у неi скiльки жовчi береться? На минулих виборах прибiгла захекана, наче гектар городу скопала