По цей бiк Потойбiччя: запрошення до майбутньоi фiлософii спiльностi

Борис Поломошнов

Книга «По цей бiк Потойбiччя: запрошення до майбутньоi фiлософii спiльностi» Бориса Поломошнова – це книга-виклик. Виклик не тiльки й не стiльки змiсту одного з найбiльш грандiозних творiв Фрiдрiха Нiцше («По той бiк добра i зла. Прелюдiя до фiлософii майбутнього»), скiльки виклик самому Потойбiччю. А воно, Потойбiччя, за визначенням автора, е цариною дуростi, пiдлостi, заздростi. Тобто всього того, що знаходиться «по той бiк» розумностi й людяностi. Всього того, що народжуеться в головах людей як принизлива, потворна мутацiя пронизливих думок i прекрасних почуттiв. Книга призначена для широкого кола читачiв, якi прагнуть розiбратися у таемницях буття, для мислячих й допитливих шукачiв правди та справедливостi, для кожного, хто прагне розiбратися в природi Добра i Зла.

Борис Поломошнов

ПО ЦЕЙ БІК ПОТОЙБІЧЧЯ: ЗАПРОШЕННЯ ДО МАЙБУТНЬОЇ ФІЛОСОФІЇ СПІЛЬНОСТІ

ВІД АВТОРА

Автор висловлюе щиру вдячнiсть своему колишньому студентовi Мельнику Павлу Юрiйовичу за практичну допомогу в пiдготовцi до видання цiеi книги.

«Людство, вочевидь, мае обрати одне з двох: або вчинити самогубство,

або навчитися жити, як одна сiм’я».

    Арнольд Джозеф Тойнбi. «Рятуючи майбутне».

«Лише неiстинне, поверхове роздiляе мiж собою людей».

    Володимир Андрiйович Роменець. «Життя та смерть в науковому й релiгiйному тлумаченнi».

ЗВЕРНЕННЯ ДО ЧИТАЧА

Шановний Читачу!

Книжка, яку Ви зараз тримаете в руках, з’явилася на свiт у вiдгук на численнi запити моiх студентiв: «Допоможiть розiбратися в тому, що з нами вiдбуваеться. Й – чому? Чому – саме це? Чому – вiдбуваеться? Чому – з нами?».

Питання, зрозумiло, вiчнi.

Тобто, такi, на якi нiхто й нiколи не дасть остаточноi й вичерпноi, абсолютноi й унiверсальноi вiдповiдi.

Але це аж нiяк не означае, що нам варто жити за принципом: «Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно».

Якщо керуватися саме цим принципом, то «спускання на дно» нас обов’язково спiткае. Неминуче. Й – невдовзi.

Якщо ж це нас не влаштовуе, то доведеться шукати.

Вiдповiдей.

Як казали в Давньому Римi, «Hic et nunc», тобто, тут i зараз.

Реальних.

Конкретних.

Таких, якi допоможуть жити.

«Hic et nunc», тобто, тут i зараз.

Так, щоб не було соромно.

Анi – зараз, анi – потiм.

За те, що ми тут були.

За те, що ми тут е.

За те, що ми тут будемо.

Отже, шукатимемо й – знаходитимемо.

Зi щирою повагою – автор.

ПЕРЕДМОВА

Для кожного з нас як повноважного представника того чи iншого народу Батькiвщина – це земля, на якiй народилися й прожили свое життя його батьки, батьки його батькiв, батьки батькiв його батькiв…

В той же час для кожного з нас як повноправного представника людства Батькiвщиною е едина, рiдна для всього нашого роду, що зветься Людина Розумна, планета на iм’я Земля.

Наявнiсть спiльноi для нас усiх як людства планети – Земля – не лiквiдуе, не знищуе, не заперечуе наявностi особливоi для нас як певного народу Батькiвщини.

Наша особлива ненька-годувальниця земля нашого народу – це безмежно неповторний вияв i прояв нашоi загальноi домiвки – Землi, яку ми не маемо нiякого права перетворювати на суцiльну загальну домовину.

Батькiвщина народу не е частиною Батькiвщини людства, оскiльки, як цiлком справедливо вiдзначив Георг Вiльгельм Фрiдрiх Гегель, «частини бувають лише у трупа» [18; с. 302]. Спiввiдношення мiж Батькiвщиною певного народу й Батькiвщиною людства не е спiввiдношенням мiж «частиною» й «цiлим»: воно е спiввiдношенням мiж особливим i загальним, в якому особливе – це непересiчний, неповторний вияв i прояв загального.

Всiх нас – людей, що жили, живуть, i – сподiваемось – ще довго житимуть на планетi Земля й на досяжних людському розуму ii околицях, об’еднуе значно бiльше, нiж це може нам здаватись на поверховий погляд, i суттево бiльше, нiж те, що нас роз’еднуе, незважаючи на усi нашi расовi, антропометричнi, нацiональнi, ментальнi, гендернi, анатомо-морфологiчнi, вiковi, соцiально-психологiчн