Пригоди украiнцiв у Анталii

Антiн Щегельський

Нова повiсть Антiна Щегельського – це захоплююча розповiдь про романтичнi пригоди колег по цеху – украiнських журналiстiв, яким пощастило цiлий тиждень поеднувати роботу iз приемним вiдпочинком у п’ятизiрковому туристичному раю. Вони сповна користаються усiма принадами ненав’язливого турецького сервiсу, пиячать, флiртують, скачуть у гречку i навiть нiжно закохуються.

Антiн Щегельський

Пригоди украiнцiв у Анталii

Коли тебе тягне до жiнки, а ii – навзаем – значить, зустрiлися два психози, якi працюють на однiй частотi.

    Кобель Серьога

Депресiя чи хандра, а лiкуватись треба сексом

У гонитвi за примарою заможностi й достатку Микола уже давно забув, коли востанне був у вiдпустцi. Вiн уперто намагався досягнути успiху там, де це не вдавалося його колегам. Тож вiдколи став головним редактором бiзнесовоi газети, взагалi не вiдпочивав. Робота не вiдпускала навiть на вихiднi. Але й працюючи у такому темпi, Микола не мiг наздогнати свою удачу. Тiльки iз року в рiк накопичувалася втома. І ось настав час, коли вона перейшла у хронiчну. Хоч за що б вiн брався, усе падало з рук.

Микола зовсiм збайдужiв до життя. Вiн хотiв лише одного – виспатись. А тут ще, як на лихо, почалося весняне безсоння. І те безсоння катувало його навiть бiльше, нiж втома. Бо цiлiсiнький день на роботi злипалися очi. А уночi, варто було лягти у лiжко, навалювалися спогади про речi, якi кожен чоловiк волiе краще нiколи не згадувати. Й вiн до самiсiнького ранку крутився у постелi, благаючи Бога про сон. На душi було так гидко i тоскно, що хоч руки на себе накладай. Зрештою, про все це вiн розповiв лiкарю.

– У вас справжнiсiнька депресiя, – констатував той.

– То по Америках та Європах бувають депресii, – заперечив Микола. – А у нас звiдкiля такi панськi витребеньки? Може, у мене звичайна хандра?

– Депресiя чи хандра – великоi рiзницi немае, – скрушно мовив лiкар. – Бо лiкуватися однаково треба. Я не буду вас труiти всiлякими там антидепресантами – пiгулок наковтатися ще встигнете. Спершу спробуйте змiнити обстановку. Поiдьте десь у село. Або ще краще вiзьмiть вiдпустку та й махнiть iз дружиною на море. Напровеснi, поки ще не почався сезон, путiвки недорогi. За невеликi грошi можна вiдпочити в Анталii чи Єгиптi набагато краще, нiж влiтку у Криму.

– Даруйте, але чи обов’язково одружуватися задля тижня чи двох вiдпочинку на морi? – уперше спробував пожартувати Микола.

– Пам’ятайте, що при вашому захворюваннi здоровий секс – найкращi лiки. Це i заспокiйливе, й тонiзуюче, i навiть снодiйне. А те, що не маете дружини, – не бiда. Вiзьмiть коханку. Або навiть просто попутницю на вiдпустку. Он в Інтернетi на сайтах знайомств безлiч подiбних пропозицiй. Вибирай, яка сподобаеться. І головне – жодних претензiй: з’iздили разом на вiдпочинок – i розбiглися.

– Воно то так. Але хто погодиться дiлити лiжко зi мною? Хай навiть за насолоду понiжитися у квiтнi пiд пiвденним сонцем та поплавати у Середземному чи Червоному морi?

– Ну, ви ще зовсiм не старий. Та й фармацевтична промисловiсть на мiсцi не стоiть. Зараз стiльки всiляких препаратiв для лiтнiх людей понавигадували! І в сiмдесят чоловiк може почуватися двадцятилiтнiм.

– Та з цим у мене ще все гаразд. Я про iнше. Кому я такий потрiбний?

– А ви анекдот пам’ятаете? Уранцi пiдтоптаний чолов’яга пiдходить у спальнi до трюмо. Уважно роздивляеться своi худенькi руки i ноги, висхлi старечi сiдницi, величезне черево, лису голову з рiденькими кущиками сивого волосся, що стирчить понад вухами. Потiм переводить погляд на юну красуню, яка мирно спить у його лiжку, i думае: «Це ж як треба любити грошi?!».

Цей анекдот i про нас iз вами. Просто ми ще не зустрiли тих, хто полюбить нашi грошi.

Екстремалка Лiда

Микола поволi брiв пiшохiдною зоною, що простягнулася мiж проспектами Свободи i Радянськоi Украiни. Останнiй пiсля проголошення незалежностi, дотепники з Виноградаря перейменували у «Нi правди, нi свободи». Поринувши у невеселi роздуми, вiн мало не наштовхнувся на свою сусiдку iз горiшнього поверху, колишню коханку Лiду.

Майже удвiчi молодша за нього. Висока, статна,