Секрет радостi

Тамара Альохiна

Для кого написана ця книга? Для дiтей i батькiв, для всiеi родини. Кожна глава ii мiстить в собi частинку секрету. Коли Ви прочитаете книгу до кiнця, вiн вiдкриеться Вам цiлком. А допоможуть Вам у цьому книжковий ельф Букi Азбукiн i комп'ютерний ельф Якi Всезнайкiн.

Тамара Альохiна

Секрет радостi

Переклад з росiйськоi мови В.І. Воронiноi

Частина перша

Знайомство з Азбукiним

Кирилко з Лiзою гралися в саду.

? Дiти! – покликала мама, ? йдiть сюди! Бабуся з дiдусем вiд’iжджають.

? Чи на довго ви iдете? – запитав Кирилко.

? Днiв десь на десять, ? вiдповiла бабуся.

? А куди ви вiд’iжджаете? – поцiкавилася Лiза.

? У Стокгольм, ? промовив дiдусь.

? А, це туди, де музей Пеппi!?

? Їдемо на прем’еру нашого дитячого мюзиклу, ? пояснили бабуся i дiдусь.

? І нам хочеться!

? Обiцяемо, що влiтку обов’язково вiзьмемо вас iз собою.

? Значить, ми залишимося без бабусиних казок аж на цiлих десять вечорiв? – запитала Лiза.

? Нi в якому разi! Настав час познайомити вас iз кимось. У вашiй книжковiй шафi живе хтось такий…

? Хто там живе? – поцiкавився Кирилко.

? Букi! – гукнула бабуся, i з полички стрибнув потiшний ельф. На ньому був старовинний фрак, метелик та окуляри в золоченiй оправi.

? Ти хто?

? Букi Азбукiн до ваших послуг! – вiдрекомендувався ельф i уклонився.

? Букi – мiй давнiй приятель, ? пояснила бабуся, ? тепер у вас з’явився надiйний i розумний друг! Вiн допоможе вам жити щодня цiкаво i з користю.

? І ви свiй час проведiть корисно i цiкаво, ? сказав Кирилко.

? Та не забудьте привезти нам подарунки! – додала Лiза.

? А що б вам хотiлося?

? Менi новий капелюшок! – попрохала Лiза.

? А менi велику карту свiту! – сказав Кирилко.

? Ну а ми будемо вiд вас чекати подарункiв!

? А яких же? – здивувалися брат iз сестрою.

? Вашi новi знання будуть для нас найкращими подарунками!

? Коли повернемось – подивимось, ? пообiцяв дiдусь. – А тепер нам час, ? додав вiн, поглянувши на годинник.

? Щасливоi подорожi, ? в один голос гукнули дiти.

? І вам, малеча! – почулося у вiдповiдь.

? І з чого почнемо нашу казкову подорож? – поцiкавився Букi, коли бабуся з дiдусем вiд’iхали.

? А давайте про «цiкаво» i «з користю», ? запропонувала Лiза.

? Дуже добре, ? промовив Букi i оголосив, ? перша казка називаеться так: «Цiкаво i з користю».

Цiкаво i з користю

Дiвчинка з мамою гуляли у Мiському саду, спускаючись широкими сходами, милувалися першими весняними квiтами.

? Тюльпани, нарциси, ? промовляла дiвчинка знайомi назви, ? а цi виразнi квiточки як називаються?

? Це фiалки.

? Ой, поглянь, мамо, який красивий метелик! Вiн нагадуе квiтку! – крикнула дiвчинка.

? А, можливо, вiн не метелик, а лiтаюча квiтка! – посмiхнулася мама.

? Ти жартуеш? – здивувалася мала. – Це ж не казка, а природа!

? У природи багато дивного й казкового, треба лише приглянутися, прислухатися i тодi…

? Що тодi! – нетерпляче запитала дiвчинка.

Але мама не встигла вiдповiсти, бо в цю мить зустрiла свою колишню знайому, i мiж ними зав’язалася жвава розмова, в якiй щоразу нова фраза починалася зi слiв:

? А пам’ятаеш?…

? А пригадуеш?…

Дiвчинка слухала-слухала i iй стало скучно.

? Я ж нiчого цього не пам’ятаю, з ким же менi поговорити?

? Бачиш, ? показала мама, ? на тiй ялинцi сидить бiлка – пiди до неi!

? І що, з нею розмовляти?! – здивувалася дiвчинка.

Мама у вiдповiдь кивнула.

Дiвчинка неохоче пiдiйшла до ялинки i стала дивитися на бiлку. А та, в свою чергу, уважно спостерiгала за дiвчинкою.

? Ти хто?

? Я – Очка!

? А де ж Бiл?

? Звiдки я знаю, ? вiдповiла бiлка, ? Бiл сам по собi.

? Бiл – це хто?

? Бiл – це мiй друг, вiн Бiл, а я – Очка. А ти хто?

? Я просто дiвчинка.

? Ти не просто дiвчинка, ? повторила ii Очка, ? ти рудоволоса дiвчинка з хвостиками.

? Ну i що?

? А те, що ми з тобою схожi, ? зробила висновок Очка. – Я давно спостерiгаю за тобою.

? Давай будемо друзями! – запропонувала дiвчинка.

? Ми не можемо дружити, ? заперечила бiлка.

? Це ж чому? – здивувалася дiвчинка.

? Ну як же ми будемо з тобою дружити? Адже ти нiчого не принесла з собою.

? А що я повинна була принести?

? Ти маеш не про