Помста Перса Дарiя, або Скiфо-перська вiйна

Лiдiя Гулько

Пригоди Мишка в пiднебеснiй Гойтасира #3

Друже, назва книжки пiдказуе, якi саме iсторичнi подii лежать у ii основi. Про скiфо-перську вiйну вивчають не лише у школi. З ii уроками знайомлять курсантiв у вiйськових закладах. Але та iнформацiя суха й цiлеспрямована. Маеш нагоду послухати розповiдь свого сучасника Мишка, який перемiщався в той час i в тi мiсця. Бiльше того, Мишко дружив iз Ксерксом, сином Дарiя Першого. Мишко надзвичайно допитливий хлопчик. Вiн помiтив i засоби письма скiфiв та персiв. Хiба тобi не цiкаво знати, на чому писали тi й тi, адже папiр тодi ще не виливати. Щоправда, про предметний лист скiфiв у виглядi мертвоi мишi, жаби, пташки та стрiл ти знаеш. Але це примiтивний спосiб передачi iнформацii. Писали в тi часи i знаками. Але якими? Для допитливих читачiв вiд 12 рокiв, що закоханi в iсторiю рiдноi землi.

Лiдiя Гулько

Помста Перса Дарiя, або Скiфо-перська вiйна

І. Напередоднi вiйни

Глава перша

Священна рада

Екбатани. Палац мiдiйських царiв. Зала засiдань.

Помiж колон, що пiдпирають перекриття з пласким дахом, завмерли мужi в багатих каптанах. Фарбована борода i байдужий вид – надiйний схрон в’юнких думок. Далебi, Книга мудростi повчала: «Ревниве вухо все чуе, i навiть шепiт нарiкань вiд нього не затаiться. Бережiться пустого нарiкання i здержуйте язик вiд обмови, бо i потаемне слово не перейде гладко, i брехливi уста погублять душу». О, хвала Дарiю, хвала царю царiв. Приборкав бунтiвливих у провiнцiях Еламу, Вавiлону, Парфii, Гiрканii, Арсенii, Маргiани. Роздiлив владу на вiйськову i цивiльну. Створив могутню армiю i флот. Упорядкував поштову дорогу. Ця дорога надiйно охороняеться, зi станцiями, де мiняють коней. Та зручностi потребують коштiв… Знову зiбрав… Вочевидь задля наповнення скарбницi. Вочевидь… Але ж кожнiй сатрапii, залежно вiд кiлькостi розораноi землi та ii родючостi, законом визначено мито. Провiнцii покiрно приносять зерно, фрукти, вино, килими, одяг – золотий i срiбний, приганяють худобу. Індiйська сатрапiя платить золотим пiском. Невже i цього мало? Вай, вай, подейкують про похiд на зарозумiлих яванiв…[1 - Перси називали грекiв яванами.] Чи сторицею повернуться затрати?

Висока завiса колихнулась i посерединi розiйшлася. За нею вiдчинилися стулки важких дверей. Товстi евнухи, озброенi мечами, закам’янiли обабiч входу. І лише брови видавали напругу: то пiднiмались, то опускалися.

У колонну залу поривчастим кроком увiйшов Дарiй. Вродливий, мiцноi статури, моложавий чоловiк. Жерцi, сатрапи, скарбники, суддi, писарi, радники, володарi краiн впали ниць, цiлуючи килими. Воеводи прийняли вiрнопiдданi пози.

Дарiй зайняв тронний стiлець. Ввiчливо мовив:

– Вiтаю всiх. Дозволяю встати. Прошу, сiдайте на дивани.

– О, дозволь стояти i насолоджуватися твоею вродою! – закричали першi особи iмперii.

Дарiй хитнув жезлом, набалдашник якого мав вигляд лева. У руках царя жезл мав силу наказу. Повiяло iндiйськими ароматами – перська i мiдiйська знать, пiдбираючи подоли, займала дивани. Правителi пiдкорених народiв раболiпно опускалися на кам’яну пiдлогу. Дарiй старанно розправив на колiнах старовинний кандiс, затканий квiтами. У парчевих малинового кольору узорах були й крилатi колеса – символи Мiдо-Перськоi iмперii.

Першi особи iмперii з трепетом чекали лихоi новини. Ще б пак. Владика у тiарi. Найвродливiший iз людей надiвае золотий убiр в особливих випадках. «Боже великий, укрiпи дух пiдупалий, щоб покiрно прийняти новини, особливо лютi», – шерхотiли боязко вуста.

Наперед вийшов Псталпс, воевода над воеводами, проводир вiйськ. Важкий, сильний i нещадний. Ровесник Дарiя, завжди супроводжував свого царя у бойових походах. Псталпс поцiлував владику в золоту бороду (знак особливоi поваги i дружби) i замер бiля його правицi.

Урочистiсть, розлиту в повiтрi, зненацька порушили дзвiнкi голоси. Вони смiливо проникали крiзь колони, прикрашенi египетськими та iндiйськими тканинами. В залу засiдань вбiгли хлопчики вiд шести до дванадцяти рокiв. Старший i менший опустилися на пiдлогу, викладену рiзнокольоровим шлiфованим камiнням. Добули з