Останнiй сон

Андрiй Цимбалiстий

Генератор фантастики #1

Пiтер Джейсон був звичайним чоловiком, доки не вiдкрив для себе дещо бiльше, нiж просто сни. Спочатку це було звичайною «грою», цiкавим захопленням або веселою забавкою. Та з часом, коли Пiтер почав детальныше цiкавитися «усвiдомленними сновидiннями», вiн зрозумiв – е щось бiльше. Так починаеться його «справжня» iсторiя, де вiн у снах здобувае новий досвiд та переносить усе в реальне життя. Помалу чоловiк починае втрачати контроль над ситуацiею, а самим же Пiтером почитае заволодiвати дехто iнший…

Андрiй Цимбалiстий

Останнiй сон

Вступ

Що таке е наша пiдсвiдомiсть? А, можливо, вона i не наша, якщо ми не в змозi ii контролювати?

Загальновiдомим фактом е те, наш мозок працюе всього на 3 %. Хтось скаже, що на 5 %, ще хтось – на 20 % але це не важливо. Важливо те, що це дуже маленький показник. Це i становить нашу свiдомiсть, те, що ми називаемо «Я». Свiдомо ми встаемо вранцi, йдемо на роботу, обiдаемо, повертаемося, вiдпочиваемо, розважаемось, одним словом – живемо. А як же ж тодi пiдсвiдомiсть? Як вона проявляеться, i як люди взагалi розумiють, що вона справжня i iснуе?

Вченi стверджують, що наша свiдомiсть здатна приймати п’ятнадцять одиниць iнформацii в секунду, в той час як через пiдсвiдомiсть за секунду проходить до мiльярда. Це просто неймовiрнi цифри з точки зору, що ми буквально нiчого не можемо. Якщо протиставити 15 i мiльярд, то очевидно, що 15 – це нiчого, це нуль. І це е наша свiдомiсть. А з цього випливае те, що якби ми могли б пiдкорити свою пiдсвiдомiсть i задiяти усi 100 % можливостей нашого мозку, то ми би стали надцивiлiзацiею, тими самими Богами.

Може й бути так, що при появi людини розумноi, вона була зовсiм нерозумна. А якщо в тодiшнiх людей свiдомiсть була розвинена всього на, наприклад, пiв вiдсотка? Вони ж тодi не мали нiчого того, що маемо ми зараз. Неандертальцi не мали машин, не дзвонили по телефону, не дивилися телевiзори, i навiть не носили зручний i водночас все закриваючий одяг. А це значить, що з часом, люди винаходили все нове i нове, i тим самим розвивались. А отже, ми в майбутньому теж зможемо розширити свою свiдомiсть. Можливо саме так i дiе в iнших цивiлiзацiях? Ну наприклад, якщо повiрити в НЛО. Вони прилiтають на землю, дослiджують людей, а може й нашу планету на наявнiсть корисних копалин, а обраним iз нас дають певнi можливостi, надiляють якимись великими знаннями. Як це все пояснити? Чому не ми прилiтаемо на iншi планети? Ми в змозi висадитись лише на мiсяць, i то на дуже короткотривалий час. Звичайно, нiхто не сумнiваеться, що з часом ми просуваемось далi. Земля почала свое iснування чотири з половиною мiльярдiв рокiв тому. Неважливо як з*явилися люди, чи за допомогою «творця», чи через еволюцiю, чи ще якось, важливо те, що саме час керуе нашим розвитком. Можливо, iншi цивiлiзацii були такими, як ми зараз, тiльки тодi, коли наша Земля сформувалася. Якщо уявити, якими ми будемо через п*ять мiльярдiв рокiв, ну звiсно ж якщо не загине людство, то можна говорити про польоти до iнших галактик i знання сенсу життя.

Якщо це все так, що ми повиннi просто жити i чекати, то чому тварини так i залишились тваринами? Звiсно, вони з роками видозмiнювались, але, наприклад, так i не навчились говорити, хоча свiйськi тварини постiйно живуть серед людей. Адже, якщо людину ще з самого народження iзолювати вiд суспiльства, замкнути в кiмнатi, вона не навчиться розмовляти сама по собi, вона нiчого не вмiтиме. Але серед людей одразу ж почне повторювати i копiювати iнших.

Тварини просто не здатнi свiдомо мислити так як ми, вони керуються, у бiльшостi, iнстинктами. Вченi довели, що тварини не розумiють того, що колись помруть, вони не усвiдомлюють кiнця, що рiзнить iх вiд людей.

А якщо можна було б, якимсь чином поспiлкуватися зi своею пiдсвiдомiстю? Якщо свiдоме займае набагато менше нiж пiдсвiдоме та несвiдоме, то що було б, якби ми мали змогу використати ще хоч трошки наших прихованих можливостей. Але це ж неможливо, якщо ми не в змозi контролювати пiдсвiдомiсть, то як нам ii використати?

Всiм вiдомий науковець, дослiдник людськоi пси