Град земний i Град небесний

Тамара Альохiна

«Град земний i Град небесний» – це лiрична повiсть про життя i творчiсть братiв ван Ейкiв: старшого – Губерта, який вiдкрив секрет олiйних фарб, i молодшого – Яна, обдарованого художника та емiсара з особливих доручень при дворi герцога Фiлiпа Доброго.

Тамара Альохiна

Град земний i Град небесний

Брати Жан, Поль i Ерман Лiмбурги (др. пол. XIV ст. – 1416 р.) – нiдерландськi живописцi, автори мiнiатюр «Розкiшного часослова герцога Беррiйського» (1411-1416рр.).

Губерт ван Ейк (1380-1426рр.) – нiдерландський художник, вiдкрив i удосконалив старовинний секрет олiйних фарб; автор Гентського вiвтаря (поч. 1422р.).

Ян ван Ейк (1390-1441рр.) – молодший брат Губерта. Завершив розпис Гентського вiвтаря пiсля смертi старшого брата (1426-1432рр.); з 1425р. обiймав посаду придворного художника при дворi Фiлiпа Доброго, герцога Бургундського, а також був емiсаром герцога з особливих доручень.

1

Розкiшний часослов герцога Беррiйського «Пори року». Квiтень

Брати Лiмбурги

Ян пiднявся на вершину пагорба i захоплено завмер. Замок дю Клейн на тлi синього липневого неба й поля стиглоi пшеницi; женцi на полi, а неподалiк селяни, якi стрижуть овець; дорога, що вабить у далину – все це зачаровувало. Юнак дiстав iз сумки вуглину й папiр i почав малювати. Коли малюнок був готовий, акуратно склав його в теку i заквапився до замку, адже сонце вже хилилося до обрiю.

– Ти хто? – зупинив його бiля ворiт молодий стражник.

– Ян, живописець iз Маасейка, – вiдповiв художник.

– Із Нiдерландiв?

– Так.

– До кого прямуеш?

– Іду в майстерню братiв Лiмбургiв.

– То тебе запросили Лiмбурги?

– Так, точнiше Ерман, старший iз братiв, – пiдтвердив Ян.

– У нас тут багато художникiв: iз Парижа, з Нiмеччини, навiть з Італii, – похвалився стражник. – Кажуть, що його свiтлiсть герцог Беррiйський щедро платить! Значить, ти теж прийшов заробити?

– І повчитися!

– Але ж ти сказав, що живописець? – здивувався стражник. – Нумо, доведи, що умiеш малювати!

– Будь ласка, – Ян дiстав iз дорожнього мiшка теку з малюнками, – дивися.

– Бачу, – мовив стражник, роздивляючись роботи, – це усе володiння нашого герцога!

– Красивi у вас тут мiсця, а замок просто диво!

– Так i е! – пiдтвердив стражник i додав: – Це усе Мелюзина!

– Мелюзина?

– Фея, – пояснив стражник, – яка допомогла своему чоловiковi Раймондину з роду Лузiньянiв придбати цi землi, а тодi за одну нiч звела замок i мiст!

– Але ж це казка! – усмiхнувся Ян.

– А ось i не казка! – заперечив стражник. – Мелюзина жила тут i народила Раймондиновi, предковi нашого герцога, вiсьмох синiв. Але одного разу, образившись на свого чоловiка, перетворилася на крилату змiю й полетiла собi. Отак вiдтодi й лiтае вона над замком, оберiгаючи його i увесь свiй рiд. У нас багато хто ii бачив!

– Он воно що! – здивувався Ян. – Послухай…

– П’ер. Мене звуть П’ер, – вiдрекомендувався балакучий стражник.

– Знаеш, П’ере, я дуже втомився з дороги, менi б засвiтла потрапити до Лiмбургiв.

– Та ж вони мешкають зовсiм поряд, – заспокоiв його П’ер. – Онде iхнiй будинок, третiй праворуч.

– Дякую. То я можу йти? – запитав Ян.

– Гаразд, iди, – погодився П’ер i додав: – Щоправда, герцога в замку немае, i Ермана теж.

– А де ж вони?

– Його свiтлiсть об’iжджае своi володiння. А Ерман з ним, адже вiн – перший придворний живописець!

– Але ж його молодшi брати вдома?

– Так, Жан i Поль тут, – пiдтвердив стражник.

– Спасибi тобi, П’ере! – подякував художник i пiшов до вказаного будинку.

– Хай щастить, живописцю з Маасейка! – прокричав йому навздогiн П’ер.

2

Розкiшний часослов герцога Беррiйського

Брати Лiмбурги

У майстернi братiв Лiмбургiв було людно. Художники стояли за конторками i малювали тонкими пензликами на листах пергаменту, пiдмайстри готували фарби.

– Ти хто? – до Яна пiдiйшли двое молодих майстрiв.

– Ян iз Нiдерландiв, молодший брат Губерта ван Ейка!

– Ласкаво просимо, Яне. Я Поль Лiмбург, а це Жан. Наш старший брат Ерман зараз у вiдiздi.

– Знаю, менi вже сказали.

– А чому ти приiхав сам?

– Губерт залишився в Маасейку, у нього там дуже важлива справа! – пояснив Ян.

– Шк