Люба Елен iз Брiджсвiла

Ольга Репiна

Книга «Люба Елен iз Брiджсвiла» написана для дiтей i батькiв, якi шанують традицii староi доброi сiмейностi, де в теплiй атмосферi формуються особистостi щасливих дiтей. Це iсторiя про життя сiм'i, де росте маленька дiвчинка, про почуття та переживання дитини. Багато кумедних iсторiй вiдбуваеться з Елен, яка дуже любить своiх рiдних, свiй дiм i хоче, щоб всi були щасливi.

Ольга Репiна

Люба Елен iз Брiджсвiла

Глава 1. Знайомство з родиною Мiтсвудiв

На пiвднi славного острова Британiя, на каменистому узбережжi протоки Ла-Манш стоiть невелике i затишне селище Бриджсвiл. В ньому живе чимало добропорядних англiйцiв, i наша розповiдь – про сiм’ю Мiтсвудiв. Їх невеликий будиночок мальовничо розташувався на окраiнi Бриджсвiла i втопае в зеленi, створюючи контраст з пейзажем за селищем: дороги у каменистих розвалах узбережжя, пожухла трава i мальовничий краевид прибою.

Родина Мiтсвудiв не велика, однак i не мала. Порахуйте самi: голова сiмейства мiстер Нiк Мiтсвуд – колишнiй капiтан, який може багато чого розповiсти про життя, мiсiс Тора Мiтсвуд – його дружина i домогосподарка, iхня донька Велла Порксайд, художниця, iхнiй зять – Симон Порксайд, дрiбний бiзнесмен, який увесь час перебувае у роз’iздах, i, нарештi, наша головна героiня – внучка бабусi й дiдуся, донька мами i тата – Елен Порксайд.

Елен цього лiта виповнилося шiсть рокiв. У неi блакитнi очi i бiляве в’юнке волосся, нiс кнопкою i критично стуленi рожевi губки. Нiхто з родичiв, знайомих або друзiв не бажав би потрапити iй на язичок, оскiльки вона досить уiдлива i гостра на слiвце, до того ж при поганому настроi вона ще й буркотлива, що iнодi ускладнюе життя оточуючим. Однак Ви, шановний читачу, не подумайте погано про нашу любу Елен. Вона, як усi маленькi i гарненькi дiвчатка, реготушка i щебетуха, а буркотливiсть ii, хочу вас запевнити, – якiсть спадкова. Дiдусь Мiтсвуд славився по всiй окрузi своею буркотливiстю, а старожили Брiджсвiла ще пам’ятають прабабцю Елен, матiр мiстера Мiтсвуда – стару мiсiс Керолайн Мiтсвуд. Вже з ii бурчанням i кепським характером не мiг зрiвнятися нiхто в окрузi. Взагалi-то Елен потроху схожа на всiх своiх родакiв: наприклад нiс i очi у неi вiд бабцi Гвендолен Порксайд, яка мешкае у мiстi Йорк на рiцi Уз, дивне в’юнке волосся – вiд тата Симона, котрий у далекому дитинствi був платиновим бiлявчиком i страждав вiд насмiшок друзiв i пiдвищеноi уваги старих ледi, якi звали його янголятком i дарували за всякоi слушноi нагоди цукерочки в золотих обгорточках.

Тепер, коли ми познайомилися з усiею родиною Мiтсвудiв, звернiмо увагу на будинок, в якому вони мешкають. До речi, ви помiтили, що сiм’ю називають Мiтсвудами, а не Мiтсвудами та Порксайдами? Цим усi зобов’язанi мiстеру Мiтсвуду – головi сiмейства i ii капiтану в бурхливому плаваннi по житейському морю. І дiм свiй вiн будував iз розрахунком, що в ньому житиме його донька Велла зi своiми майбутнiми дiтьми. Адже мiстер Мiтсвуд обожнюе дiтей i, в першу чергу, свою едину внучку Елен, пустунку i бешкетницю.

Дiм Мiтсвудiв стоiть бiля дороги, яка веде до моря. Старi дерева шумлять у саду, квiтники i клумби прикрашають дорiжку, викладену камiнням, яка простягнулася вiд ворiт до самого дому. Вся родина дуже любить свiй сад i пильнуе за тим, аби вiн виглядав мальовничо i був охайним. Елен часто працюе в саду з бабусею Торою i дiдусем Нiком, який вважае, що немае брудноi роботи, i привчае Елен до працелюбностi. Вона мае власний iнвентар, який змайстрував iй дiд: маленькi зеленi граблi, лопатку з червоною лакованою ручкою, фiолетове вiдерце. Все це Елен зберiгае поруч з iнструментами дорослих у великому, порожньому нинi гаражi.

Для Елен кожнi вiдвiдини гаража – то мандрiвка в незвiданий свiт, наповнений новими вiдкриттями, адже тут iй дозволяють забивати маленьким лискучим молоточком цвяхи в дошку, крутити гайки, дивитися у старий бiнокль, клацати нiкому не потрiбними вимикачами, катати по пiдлозi прозору скляну кулю… Та хiба мало чим цiкавим можна зайнятися у старому гаражi, переповненому, як печера Алi-Баби, рiзними скарбами!

Та ще й з дiдом… Вiн просто