Пiд завiсою свiтiв

Вадим Овчаров

Пролiтаючи крiзь час та простiр, можна стати випадковим свiдком незвичних подiй, якi вiдбуваються не лише в нашому свiтi теперiшнього, але й у вимiрах, можливого, близького та дуже далекого майбутнього. Ельфiйка Джайна – молода мисливиця за головами, яка невтомно переслiдуе свою жертву. Дорога приводить ii до самотньоi таверни, де зiбрався гурт подорожнiх, а також ii головна цiль. Однак, вона навiть гадки не мае, що серед них е iстота, яка тiльки видае себе за людину… («Таверна «Зламаний Меч») Прокинувшись вiд крiосну, Тарас бачить навколо себе лише снiг та гори, незвична порода яких не дае змоги надiслати рятiвний сигнал. Ховаючись вiд хуртовини, чоловiк натрапляе на потворних та хижих створiнь. Проте, намагаючись вберегти власне життя, вiн навiть не здогадуеться, наскiльки сильно може змiнити життя на планетi дрiбне втручання людини… («На шляху до Кассiопеi») Пiзньоi ночi стара Явдоха прийшла на могилу до давно померлоi подруги, аби розповiсти про наболiле. Та ii сумний монолог до холодного каменю порушують гучнi кроки в пiтьмi. За лiченi хвилини беззахисна бабуся стае свiдком паплюження могили… («Вiзит») Злегка вiдгорнувши завiсу мiж свiтами та вимiрами, ви натрапите на дивовижнi, а часом навiть моторошнi подii.

Вадим Овчаров

Пiд завiсою свiтiв

Збiрка оповiдань

У будь-якому напрямку всесвiт меж не мае.

    Лукрецiй

Таверна «Зламаний Меч»

I

Кiлька годин Джайна безжально гнала коня по запиленiй дорозi, здiймаючи позаду чималу куряву. Вона майже наздогнала свою жертву й не бажала давати втiкачу навiть найменшого шансу на вiдпочинок. Зрештою, хто вiн такий, аби отримати подiбнi привiлеi? Звичайний злодiй та шахрай, за чию голову готовi викласти немало золота.

На його слiд ельфiйка натрапила ще в мiстечку Орвел, до якого тепер було три днi верхи. Минулоi ночi, загнавши скакуна заледве не до безсилля, мисливиця за головами зробила зупинку в невеликому селищi Сандавар. Там iй вдалося не лише змiнити коня, але й отримати свiжу iнформацiю, щодо втiкача.

Як виявилося, клятий шахрай у полудень виiхав звiдти в бiк нортонського лiсу. Звiсно, аби вiдновити сили, довелося винайняти кiмнату в одному з будинкiв. Проте, щойно першi променi прорiзали зоряне небо, Джайна вже мчала дорогою, аби зменшити вiдстань мiж нею та здобиччю.

З того часу, вже майже день вона бачить перед собою незмiнний пейзаж: закинутi поля, якi поступово заполоняе пил та пiсок, та брудна грунтова дорога. Навiть небо, здавалося, намагаеться вписуватися в цей одноманiтний краевид, не подарувавши жодноi хмаринки. На щастя тiльки плин небесного свiтила не вповiльнювало рух, прямуючи вiд сходу до захiдноi лiнii горизонту – праведного мiсця вiдпочинку.

Та ось, коли мисливицi вже почало здаватися, що день так i закiнчиться без суттевих змiн, попереду з’явився невеликий стовп диму. Перше, що прийшло ельфiйцi в голову, це мiсце вiдпочинку, де бiсiв чоловiк, котрого вона переслiдувала, вирiшив вiдновити сили. Розiгрiта такою думкою, Джайна пришпорила коня, який i без того щодуху мчав вперед.

Досить скоро iй на очi потрапило джерело диму й запал погонi швидко зiйшов нанiвець. Попереду була невелика двоповерхова споруда, з димоходу якоi здiймався сивий дух згорiлого гiлля та вугiлля.

Пiд’iхавши ближче, ельфiйка опинилася перед придорожньою будiвлею, обабiч якоi мирно спочивали прив’язанi конi. Двое з них, втомленi та знесиленi, вляглися пiд коритом iз пiйлом, використавши в якостi пiдстилки залишки сiна. Третiй, який особливо привернув увагу Джайни, насолоджувався прохолодною водою. За описом гнiдий скакун був подiбний до того, на якому виiхав переслiдуваний нею чоловiк.

Не гаючи часу, вона зiстрибнула з коня й пiдiйшла до гурту тварин. Прив’язавши його до дерев’яного стану, мисливиця перевiрила власне спорядження. Коротка шабля висiла на поясi, виблискуючи в променях вечiрнього сонця. Ельфiйка торкнулася тендiтними руками до ременя, що простягнувся вiд поясу до плеча, та зникав десь за спиною. Його темно-коричневу шкiру уквiтчали невеликi ножi, схожi на смертоноснi срiблястi квiти.

На останок вона поглянула на гнучкий лук i