Демократiя
Кондолиза Райс
Чого можуть навчити минулi подii, чим вони були i е кориснi для розвитку демократii? Чи дiйсно iндивiдуальна свобода вiдступае нинi на другий план? Що зобов’язана давати демократiя? Одна з найсильнiших, найавторитетнiших полiтикiв сучасностi дiлиться спогадами та порадами, як рухатися до справжньоi демократii. Книжка мiстить аналiз ситуацii у свiтi, думки щодо вибору шляху краiн, якi розвиваються, пояснення полiтичних процесiв недалекого минулого та iхнього впливу на наше майбутне. Кондолiза Райс висувае iдеi, що грунтуються на ii досвiдi як полiтика, науковця та громадянки. Це уроки демократii для всiх краiн свiту, що ii потребують, – вiд Росii, Польщi та Украiни до Кенii, Колумбii та Близького Сходу.
Свобода не втратила своеi привабливостi. Але завдання встановлення i пiдтримки демократичних iнститутiв для ii захисту важке й потребуе чимало часу. Поступ рiдко бувае дорогою в одному напрямку. Авторитарне правлiння може закiнчитися раптово, а встановлення демократичних iнститутiв – нi.
Кондолiза Райс
Демократiя
Перекладено за виданням: Rice C. Democracy. Stories from the Long Road to Freedom / Condoleezza Rice. – New York: Twelve, 2017. – 496 p.
Переклад з англiйськоi Леся Герасимчука
Фото для обкладинки люб’язно надано Стенфордським унiверситетом
Дизайнер обкладинки Алiна Ачкасова
© Condoleezza Rice, 2017
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2018
* * *
Моiм батькам.
Моiм предкам, якi попри все продовжували вiрити в обiцяне Конституцiею.
А також усiм тим, хто прагне гiдностi, яку може дати лише свобода
Я подолав довгий шлях до свободи. Намагався не спотикатися; бувало, дорогою не так ступав. Проте менi вiдкрився секрет, що, зiйшовши на високу гору, ви бачите попереду багато iнших гiр, на якi треба зiйти. Я на хвилину там зупинився, щоб перепочити, щоб поглянути на величнi перспективи й озирнутися на пройдене. Але мiй вiддих тривав лише мить, бо зi свободою приходить вiдповiдальнiсть, i я не зволiкатиму, тому що довга моя дорога ще не скiнчилася.
Нельсон Мандела. Довга дорога до свободи. 1995
Пролог
Лайза, Крiстен i я надто довго пробули в Москвi й радi були вже вирушити додому. Аж ось незапланована посадка у Варшавi. Через гучномовець нам оголосили: «Залишайте всi своi речi й виходьте з лiтака». Ми просидiли багато годин в аеропорту переляканi, гадаючи, що нас заарештували за якийсь злочин. То був 1979 рiк, i ми, трое американських дiвчат, перебували в комунiстичнiй краiнi. Здавалося, минула вiчнiсть, аж нарештi сказали, що можна повернутися до лiтака. Вiн злетiв, а коли приземлився в Парижi – там пересадка на рейс до США, а саме мiсто безпечно розташоване в Захiднiй Європi, – ми розридалися.
Через десять рокiв, у липнi 1989-го, я знову вiдвiдала Польщу, але цього разу з президентом Джорджем Г. В. Бушем. Михайло Горбачов був генеральним секретарем Комунiстичноi партii i переписував правила поведiнки для Схiдноi Європи, послаблюючи обмеження, запровадженi московською владою. Тепер Польща була зовсiм iншою. У перший вечiр нашого вiзиту ми перебували у Варшавi, де стали гiстьми вмираючоi комунiстичноi партii. Пiд час урочистого обiду згасло свiтло – чудова метафора для близького упокоення режиму.
Наступного дня ми поiхали до Гданська, в гостi до «Солiдарностi» та ii засновника Леха Валенси. Це була нова Польща, яка переживала драматичнi й стрiмкi змiни. Ми вийшли на мiський майдан, де зiбралося сто тисяч польських робiтникiв. Вони вимахували американськими стягами й вигукували: «Буш, Буш, Буш… Свобода, Свобода, Свобода».
Я звернулася до свого колеги з Ради нацiональноi безпеки Роберта Блеквiлла: «Це не зовсiм те, що Маркс мав на увазi, коли говорив: “Робiтники усього свiту, еднайтеся!“[1 - У Карла Маркса та Фрiдрiха Енгельса це гасло звучало трохи iнакше: «Пролетарi всiх краiн, еднайтеся!» (Тут i далi прим. перекл., якщо не вказано iнше.)]. Але iм справдi “нiчого було втрачати, крiм власних кайданiв“». Через два мiсяцi на змiну комунiстичному уряду прийшов уряд на чолi з «Солiдарнiстю». Це
ЛитРес