Колонiзатор

Сергiй Залевський

Макс Шнiтке #6

Розгорнувши верф, корпорацiя «М.Ш.Тех» починае свое зростання i розвиток – створення носiiв «ШІ Колонiя» справа складна i дорога. Але окрiм кредитiв, потрiбнi зародки Колонiй, i Макс вирушае на пошуки таких iстот в мiсця битв предкiв людства i агресора з iншоi галактики. Пошуки виявляються дуже успiшними, i незабаром флот корпорацii рiзко зростае в кiлькостi i потужностi – тепер можна подумати i про кредити, адже будувати велетенськi кораблi справа зовсiм не дешева. Але можна також подумати i про тих, що вирвав тебе iз звичного оточення багато рокiв тому на Землi – можна вiдвiдати рабовласникiв, спробувати взнати шлях до Землi. Багато чого можна з таким флотом – що вибере Макс i його соратники по корпорацii?

Сергiй Залевський

Колонiзатор

Глава 1

Парочку Шнiтке Лакi виявила неподалiк в маленькому закладi швидкого харчування: чоловiк вiдкинувся в крiслi, видивляючись щось цiкаве для себе на стелi закладу, в той час, як його супутниця поглинала якийсь великий кольоровий десерт, активно працюючи ложечкою, акуратно ii при цьому облизуючи, закотивши очi – мабуть було смачно.

– О! А фось i нафа фофруга! – пожвавилася вона, побачивши Лакiру, що щойно увiйшла, намагаючись привiтатися з набитим ротом – замов собi що-небудь, наш чоловiк заплатить, хi-хi – пустотливо подивилася на Макса, який з цiкавiстю розглядав блондинку – тiй стало навiть трохи незручно вiд такого безцеремонного огляду.

– Так-так, Лакi, питання серйозне, так що потрiбно пiдкрiпитися – весело кивнув головою шахтар – чоловiк заплатить.

Потiм уся компанiя ще хвилин десять сидiла мовчки: дiвчата поглинали своi солодощi, а iх кавалер дивився на усiх по черзi – Юлi, Лакiру i стелю, потягуючи iз склянки якийсь яскраво-зелений напiй з бульбашками.

– Гаразд – вирiшив перейти до сутi питання фахiвець – я в курсi усiх ваших розмов про мене i нашi взаемовiдносини, i оскiльки моя дружина залишае вибiр за мною, то я хочу запитати тебе Лакi: ти дiйсно хочеш зв’язати свою долю з нашою?

– Гм,… так прямо. – трохи знiяковiла блондинка вiд натиску – … несподiвано, я б хотiла це обговорити спочатку.

– Ну, ось давай i обговоримо – продовжував Макс – дивися, я тобi змалюю, на що ти хочеш пiдписатися. Там, де ми житимемо декiлька найближчих рокiв, людей дуже мало: менше сотнi, крiм того, усi живуть парами – так було задумано, оскiльки поруч нiкого i нiчого немае. Немае планети, куди можна спуститися на курорт, наприклад, якщо набридне сидiти на станцii, станцii теж там немае – немае нiкого окрiм цього маленького колективу, i ми з Юлi входимо до цього числа, яке я тобi назвав. Це перше застереження, i ось друге: це, швидше питання до тебе – що ти там робитимеш цих декiлька рокiв – продавати там нiчого i нiкому, а байдикувати тобi самiй дуже скоро набридне. Подумай про це, розваг буде трохи, i усi вони не вiдрiзняються рiзноманiтнiстю.

– Не знаю, Макс – засмучено наморщила лобик блондинка – мене питання роботи якось не займало, якщо чесно, я хотiла зв’язати свое життя з тобою. Я це зрозумiла кiлька рокiв тому, коли ми з Юлi згадували про тебе i той час, коли ти був з нами поруч. А продавати менi вже набридло,… може, я переквалiфiковуюся в кого-небудь iншого – наплювати на цi бази та iмпланти – набридло все!

– Зрозумiло – задоволено кивнув головою технолог – значить ти з нами. Офiцiйну пропозицiю я тобi зроблю трохи пiзнiше,… потрiбно кiльця купити, хто ж знав, що все так обернеться, потiм i документи оформимо.

– А що ще за кiльця? – зацiкавилася блондинка – перший раз про таке чую, що це таке, звичай якийсь чи що?

– Ось, йди сюди i подивися – поманила до себе Юлi – у Макса на планетi такий порядок: коли чоловiк пропонуе жiнцi стати його законною дружиною, вiн одягае iй кiльце на палець, якщо вона згодна. Ось у мене одне, а у нього iнше.

– Ой, воно живе – здивовано вiдреагувала Лакi, доторкнувшись до симбiонту на пальцi у рудоi – той змiнив колiр на бiлий i пару разiв покрутився навкруги. Я теж таке хочу!

– Таке не вийде – засмутив ii чоловiк – цi змiйки живуть парами i продаються парами, а менi другоi одягати на руки не можн