Страшнi люди

Анатолiй Власюк

Роман про подii Помаранчевоi революцii, якi вiдбуваються в провiнцiйному мiстечку та Киевi. Рiзнi люди, рiзнi характери. Рушiйною силою для багатьох iз них е страх. Одним вдаеться його подолати, iншi назавжди залишаються в цьому полонi. Редактор провiнцiйноi газети Андрiй Чернюк працюе в штабi Януковича, але всiм серцем хоче сприйняти революцiйнi подii, якi вiдбуваються навколо. Проте вiн добре знае людей, якi закликають до змiн. Абсолютна бiльшiсть iз них хоче використати Помаранчеву революцiю заради власного збагачення i щоби дорватися до влади…

Анатолiй Власюк

Страшнi люди

Максимовi

«І пожалкував був Господь, що людину створив на землi. І засмутився Вiн у серцi Своiм».

«І почув Господь пахощi любi, i в серцi Своему промовив: «Я вже бiльше не буду землi проклинати за людину, бо нахил людського серця лихий вiд вiку його молодого. І вже бiльше не вбиватиму всього живого, як то Я вчинив був».

«І промовив Господь: «Через те, що крик Содому й Гомори великий, i що грiх iхнiй став дуже тяжкий, зiйду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про них, що доходить до Мене, – тодi iм загибiль, а як нi – то побачу».

    (БІБЛІЯ. КНИГА БУТТЯ)

1

22 листопада 2004 року вiдомий дрогославський адвокат Олексiй Романiв святкував день народження. Йому виповнився сорок один рiк.

Це був понедiлок. Нiч минула у напруженому чеканнi. Вiн вiдчував, що Ющенко мав перемогти, сумнiвiв не було, але тiло стиснулося в один нервовий клубок.

Дружина i дiти спали, теща у сусiднiй кiмнатi перекидалася з боку на бiк. Хотiлося включити телевiзор у великiй кiмнатi, щоб почути останнi новини про результати президентських виборiв, але Олексiй не робив цього, боячись розбудити насамперед свого меншенького – улюбленця Ромка. Той був схожий на тата, копiював його мову, манери – i бiльшого щастя на свiтi для батька не було.

Романiв спробував зосередитися на своiх адвокатських справах, якi мав провадити цього тижня, але нiчого не виходило. Думки плуталися в головi, шпортались одна за одну, заважаючи вибудувати якусь логiчну лiнiю.

Сон явно втiк вiд адвоката до дрогославських людей, до iнших мешканцiв планети Земля, а до шостоi ранку було ще довго. Доволi часто Олексiй саме на цю годину приходив на роботу до свого офiсу, що розташувався навпроти мiськоi ратушi. В такий вранiшнiй час древне мiсто ще спало, навiть двiрникiв не було видно. До дев’ятоi, коли починали заходити першi клiенти, вiн устигав зробити багато речей: написати клопотання, залiзти в Інтернет… Тодi думалось особливо плодовито, думок не треба було пiдганяти, вони самi муштрували свого господаря, змушуючи його не розслаблятися нi на мить.

Олексiй пiшов на кухню, ввiмкнув ледь чутно маленький телевiзор, що стояв на холодильнику, сьорбнув компоту, сiв за стiл. Зображення на екранi мерехтiло, але все ж було чути, про що мова. Передавали заяву Юлii Тимошенко. Вiд iменi коалiцii «Сила народу» вона звернулася до украiнцiв: «Влада пiшла шляхом повноi фальсифiкацii виборiв. Я прошу всiх киян, всiх украiнцiв забути про всi справи i прийти завтра о дев’ятiй ранку на Майдан Незалежностi. Вiд того, скiльки нас там збереться, залежить майбутне нас усiх. Або ми здобудемо чесну Украiну, або кримiнал перетворить ii в товариство закритого типу».

Несподiвано телевiзор почав чiтко показувати, без мерехтiння i «снiжка». На екранi був Вiктор Ющенко, який iз примiщення Центральноi виборчоi комiсii заявив, що ця iнституцiя фальсифiкуе вибори. Вiн закликав громадян о дев’ятiй ранку прийти на Хрещатик.

І тiльки стали показувати iнший сюжет – телевiзор знову викинув коника, так що нiчого розiбрати на екранi було неможливо. Романiв спробував покрутити антеною, але це нiчого не дало. Вiн вимкнув телевiзор i пiшов до лiжка.

Завiбрував мобiльний телефон. Олексiй глянув, це була sms-ка вiд Чернюка. Андрiй, хоча й була глупа нiч, вiтав його з днем народження i запитував, коли Романiв виставить ящик пива. Адвокат усмiхнувся сам до себе i вiдписав Чернюку, що переможе Ющенко, а не Янукович, а тому ящик пива виставлятиме саме Чернюк. За привiтання з днем народження подякував.

Див