Риль. Любов дракона

Катерина Боброва

Дракони заворожуюче красивi i манливо чарiвнi. Дракони надзвичайно пiдступнi i смертельно небезпечнi. Нiколи не наближайтеся до них, не вступайте в контакт, не втручайтеся в iхнi справи, не укладайте нiяких угод. У жодному разi не вплутуйтеся в лускатi iнтриги, не берiть участi у вирiшеннi хвостатих проблем. Пам'ятайте: дракони нiколи не вiдпускають свою здобич! І нiкого не цiкавить, що ти маг-перволiтка, який не вмiе вiдкривати портали i не знае меж своiх можливостей. Просто виявилася не там, де треба? Спробуй пояснити це ящурам, а заодно довести, що твiй народ не винен в iх загибелi, бо iнакше ти ввiйдеш в iсторiю, як перша, хто вступила на стежку вiйни з крилатими. Ну а якщо в процесi розслiдування тобi сподобався один з драконiв, вибач, мила, це твоi особистi проблеми. Справи важливiшi.

Катерина Боброва

Риль. Любов дракона

Глава 1

Риль важко зiтхнула i з пригнiченим виглядом втупилася у вiкно. Звiдти долинали вибухи смiху, чиiсь крики, що претендували на пiсню, бренькiт гiтари, звуки вiдкорковування пляшок iгристого вина. Сьомий курс з шумом вiдзначав закiнчення Академii i складання останнього iспиту. Завтра вони роз'iдуться по практикам i настане довгоочiкувана тиша. Але це буде тiльки завтра. А Риль саме сьогоднi потрiбно потрапити в пiвнiчне крило чоловiчого гуртожитку. Просто диво, що Жераху вдалося дiстати самозапам’ятовуючi папери з лекцiями для завтрашнього залiку. Упустити такий шанс категорично не можна. Аж надто в’iдливий пан Рачестер, коли приймае залiк зi свого предмета. І треба ж було стати «щасливицею» i вперше в своему життi рiчний залiк складати цьому педанту. Краще ризикнути зараз i дiстатися до чоловiчого гуртожитку, щоб потiм вислуховувати голосiння матiнки i моралi старшого брата-вiдмiнника.

А дiстатися буде нелегко. А все через древню традицiю, хай iй грець. Збожевлголiлим вiд щастя випускникам нетерпiлося подiлитися своiм щастям з оточуючими i продемонструвати на практицi, що не дарма сiм рокiв за партами штани протирали. Дiставалося всiм, навiть викладачам, якi в цей день норовили покинути стiни Академii ранiше. Черговi вихователi теж не виявляли особливого бажання заспокоiти майже колишнiх пiдопiчних i втручалися лише в крайнiх випадках, коли пустощi виходили за дозволенi громадською думкою межi. А ось бiдним молодшокурсникам дiставалося по повнiй програмi. Їх вiдловлювали всюди, i найменше, на що тi могли розраховувати, – це кульове заклинання, наповнене якоюсь фарбою. Гiрше було, якщо в фарбу генii хiмii додавали особливо стiйкий компонент, i тодi до приiзду викладачiв бiдоласi доводилося ходити, радуючи оточуючих диким забарвленням волосся i обличчя. А викладачi поверталися в Академiю тiльки пiсля вихiдних. Були забави й гiршi, а жарти злiшi.

Ось тому Риль зараз i тупцювала бiля дверей, не наважуючись покинути безпечну кiмнату.

«Може, на спинi цифру „один“ намалювати?» – роздратовано подумала дiвчина. Перший курс випускники намагалися особливо не чiпати. Причина була в найсуворiшiй заборонi дрiбнотi, як iх тут називали, задiювати будь-якi магiчнi потоки, окрiм iстинного зору. Перший курс тiльки починав вивчення методiв контролю власних сил i весь рiк вивчав iх у теорii. Практика очiкувалася на другому курсi.

Рокiв двадцять тому в Академii було вiсiм веж, тепер красувалося сiм. Тодi група випускникiв виловила першокурсника близько восьмоi вежi i вирiшила трохи побавитися. Чи то жарт здався юнаковi не дуже потiшним, чи то в нього виявився вибуховий характер, але вiн вирiшив порушити заборону i застосував старе сiмейне заклинання, вивчене ним заради забави ще в дитячi роки. Природно, юне дарування не впоралося з потоками сили, i на одну вежу в Академii стало менше. Групi жартiвникiв довелося термiново перескладати вже на практицi iспит з магiчного захисту. Недоука встиг прикрити черговий маг, i, на щастя, нiхто не постраждав, окрiм вежi, звичайно ж. Їi, треба сказати, вiдновлювати не стали. Вона i зараз стоiть як почорнiлий напiвзруйнований зуб, немов у науку ласунчикам. Вiдтодi першокурсникiв особливо не зачiпали, та тi й самi намагалися не висов