Правила, якi варто порушити. Жити за власним кодексом

Рiчард Темплар

Школа, унiверситет, робота, депозит у банку, квартира, сiм’я… Нам змалечку нав’язують шлях до успiху, переконуючи, що спроби звернути з дороги потягнуть за собою проблеми, труднощi та невдачi. Усi, певно, чули i знають, що, аби досягнути висот, слiд старанно вчитися, слухати старших, неодмiнно вступити до унiверситету, знайти правильну роботу i рухатися вгору кар’ерними сходинками… Це стереотипи, яким бiльшiсть людей бояться протистояти. Рiчард Темплар переконаний, що кожен мае свiй шлях i успiх не залежить вiд дотримання правил, диктованих родичами, друзями чи знайомими.

Рiчард Темплар

Правила, якi варто порушити. Жити за власним кодексом

Richard Templar

The Rules to Break

© Richard Templar, 2013, 2014, 2016

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2018

* * *

Вступ

Коли ви молодi, з усiх бокiв чуете загальновiдомi твердження: «Не потурайте своiм бажанням», «Найцiннiше в життi не купиш за грошi», «Фамiльярнiсть породжуе презирство», «Терпеливiсть – найлiпша чеснота» та iншi, бiльш особистi – вiд родини та вчителiв. Однi догми наполегливо завчаються вдома та в школi, iншi вам пiдкидае життя. З вiком ви чуете щораз бiльше подiбних висловiв, настанов, думок i сприймаете майже все за iстину – вони нiколи не викликають у вас жодних сумнiвiв. Отже, коли настае час починати доросле життя – свiдомо чи нi, – ви вже володiете чималим багажем так званих правил на всi випадки. Ви розумiете це, раптом помiчаючи, що проголошуете одну з цих сентенцiй у розмовi з пiдлiтком чи приятелем, який потрапив у скрутне становище; тодi запитуете себе: «Звiдки я це, у бiса, взяв?»

Проблема в тому, що всi цi повчання, якi ми отримуемо у виглядi «порад» iз добрими намiрами, часто е помилковими. Бiльшiсть iз них стае у пригодi за певних обставин, однак порадники забувае вас застерегти, що часом цi правила треба iгнорувати, а iнколи навiть чинити навпаки.

Рiч у тiм, що ви повиннi навчитися ставити запитання, критично мислити, а не дотримуватися бездумно приписiв, якi встановлюють для вас iншi люди. Інакше ви безпiдставно зробите себе нещасною людиною. Навчiться довiряти власним судженням (цiеi мудростi можна дотримуватися завжди).

Я не кажу, що все, чому вас навчають, е неправильним – чи то загальновiдома «мудрiсть», чи чеснота, яку прищеплюють батьки. Я, наприклад, цiлком згодний iз прислiв’ям «Не розiбравши броду, не лiзь прожогом у воду» та вважаю його завжди доречним. Однак до цього висновку я дiйшов пiсля довгих розмiрковувань. Інколи, проте, на мiй погляд, коней на переправi добре й помiняти. Я також не вважаю, що напад – найкращий захист, хоча iнодi лише цей метод i спрацьовуе. Грошi однозначно не е коренем усякого зла. Не можна перекладати провину на цi жалюгiднi бездушнi монетки та папiрцi.

Усi цi вдаванi правила – не обов’язково вiдомi прислiв’я та приказки. Деякi з них, як-от переконання, надто поширенi серед людей. Є десятки варiантiв кожного такого висловлювання, та суть iх вiд цього не змiнюеться – у них прихована та сама iдея, що може серйозно нашкодити.

З часу написання The Rules of Life[1 - «Правила життя» (англ.). (Прим. перекл.)] та iнших збiрок iз правилами (що окреслюють досвiд людей, здатних утiшатися простим i повноцiнним життям) я зрозумiв, що люди в захватi вiд правил. Саме в цьому частково полягае проблема. Бiльшостi з нас настiльки подобаються правила, що ми не замислюемося над ними. Отриманi мною численнi електроннi листи свiдчать: багато хто з моiх читачiв виявив, що насправдi живе за певними правилами – я назвав би iх «псевдоправилами», – вони десь почули цi «iстини» i дотримуються iх у своему життi. Тому я й вирiшив написати цю книгу. Я хочу висвiтлити тi марнi принципи та рекомендацii, яких ми часто дотримуемося; хочу прискiпливо iх проаналiзувати i зрозумiти, чи варто iх приймати на вiру.

Мислiть критично – ось моя основна думка. Пiддавайте сумнiву все, чому вас навчають, i не погодж