Щира шахрайка
Емiлi Локгарт
Джул Вест Вiльямс – вiсiмнадцятирiчна сирота. Волiючи бути схожою на супергероiв iз улюблених комiксiв, вона навчилася майстерно копiювати чужi голоси й акценти, вправно битися й наслiдувати зовнiшнiсть iнших людей, точнiсiнько перевтiлюючись у них. Несподiвано Джул знайомиться iз заможним подружжям Соколофф, яке просить дiвчину вiдшукати iхню доньку-багатiйку Імоджен, що покинула навчання й вiдпочивае на островi Мартас-Вiньярд. Джул та Імоджен стають подругами, i перша починае буквально перетворюватися на Іммi. У своему прагненнi бути кимось iншим дiвчина заходить надто далеко. Тепер вона ризикуе назавжди втратити себе. А може, вона цього й прагне?..
Емiлi Локгарт
Щира шахрайка
E. Lockhart
Genuine Fraud
Жодну з частин даного видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва
© E. Lockhart, 2017
© Christine Blackburne/MergeLeft Reps, Inc., jacket art, 2017
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2018
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2018
* * *
Для тих, кого вчили, що добрий – те саме, що й маленький i тихий; ось мое серце з усiма його потворними переплетiннями та пишною несамовитiстю
18. Початок тут: ТРЕТIЙ ТИЖДЕНЬ ЧЕРВНЯ 2017 РОКУ. КАБО-САН-ЛУКАС, МЕКСИКА
Це був до бiса пречудовий готель.
Мiнi-бар у номерi Джул заповнено картопляними чипсами та чотирма рiзними видами шоколадних батончикiв. Ванна з гiдромасажем. Нескiнченний запас величезних рушникiв i рiдкого мила з ароматом гарденii. Щодня о четвертiй лiтнiй джентльмен виконував Гершвiна на роялi в холi. Якщо ви не проти, щоб незнайомi люди вас торкалися, то можете вiдвiдати косметичнi процедури з лiкувальною глиною. Шкiра Джул увесь день вiдгонила хлором.
У готелi «Playa Grande Resort» на пiвостровi Калiфорнiя були бiлi фiранки, бiла плитка, бiлi килими i вкритi пишним цвiтом бiлi квiти. Працiвники готелю у своiх бiлих бавовняних формах скидалися на медикiв. Джул перебувала в готелi на самотi вже протягом приблизно чотирьох тижнiв. Їй було вiсiмнадцять рокiв.
Сьогоднi вранцi вона бiгала в тренажернiй залi готелю. Вона була взута у фiрмовi кросiвки кольору морськоi хвилi з темно-синiми шнурками. Вона бiгла без музики. Джул тренувалася майже годину, коли на бiгову дорiжку поруч iз нею ступила жiнка.
Їй було менше нiж тридцять рокiв. Чорне волосся було стягнуте в тугий хвiст та вкрите лаком. У жiнки були великi руки i мiцний торс, свiтло-коричнева шкiра та слiди вiд рум’ян на щоках. Їi взуття було пошарпане i заляпане застарiлим брудом.
Бiльше в тренажернiй залi нiхто не займався.
Джул уповiльнила бiг i перейшла на ходу, вирiшивши за хвилину пiти. Вона любила усамiтнення, та й у будь-якому разi вона вже достатньо пробiгла.
– Тренуешся? – запитала жiнка. Вона вказала на цифровий дисплей Джул. – Як щодо марафону абощо? – вона говорила з мексиканським акцентом. Мабуть, вона жителька Нью-Йорка, яка виросла в iспаномовному кварталi.
– Я вправлялась у бiговi в середнiй школi. Ось i все, – власне, вимова Джул була чiткою, англiйцi називають ii бездоганною вимовою дикторiв BBC.
Жiнка проникливо подивилась на Джул.
– Менi подобаеться твiй акцент, – сказала вона. – Звiдки ти?
– Лондон. Сент-Джонс-Вуд.
– Нью-Йорк, – жiнка тицьнула на себе пальцем.
Джул зiйшла з бiговоi дорiжки, щоб зробити розтяжку квадрицепсiв.
– Я тут сама, – довiрливо сказала жiнка за мить. – Приiхала минулоi ночi. Я забронювала номер у цьому готелi останньоi митi. Ти тут довго?
– У такому мiсцi, як це, нiколи не бувае занадто довго, – вiдповiла Джул.
– То що ж порадиш? У «Playa Grande»?
Джул не часто розмовляла з iншими гостями готелю, але нiякоi шкоди в тому, щоб вiдповiсти, вона не бачила.
– Вiдвiдай сноркелiнг, – сказала вона. – Я бачила до бiса здоровезну мурену.
– Ти не жартуеш? Мурену?
– Інструктор пiдманив ii риб’ячими кишками, якi вiн тримав у пластиковому контейнерi з-пiд молока. Мурена випливла з-за скель. Вона була десь вiсiм футiв[1