Бажане Рiздво

Наталия Валериевна Пащенко

Театральна вистава у вiршах про маленьке янголятко яке не впоралося з виконанням бажань минулого Рiздва. Для виправлення минулорiчних помилок його вiдправляють з неба на землю до людей. Тепер, перед маленьким вiсником свята стоiть ще одне завдання – вселити вiру в тих людей, бажання яких були втраченi у минулому. Передрiздв'яна казка про добро, вiру i рiзноманiття людських бажань, перенесе читача у свiт дива та добра.

Бажане Рiздво

Вступ:

У нас, чи не в нас,

У цей чи iнший час,

Далеко чи близько,

Високо чи низько

Вiдбулися цi подii,

Чи то правда, чи то мрii?

Дiйснiсть вигадку змiняе,

Тiльки Бог напевно знае,

Вiрити в дива суцiльнi,

Передрiздвяно-швидкоплиннi,

Чи це фарсом все назвати?

Вам, глядач наш, вирiшати.

У черзi за Рiздвяними замовленнями у небеснiй канцелярii спiвають янголи. Всi однаковi, серйознi, сконцентрованi на справi.

Ми вiсники свята Рiздвяного,

Вiд щастя та щиростi п’яного.

Ми виконавцi, ми свята гаранти,

Ми янголи неба – рiздвянi сержанти.

Ми голуби пошти веселого свята.

В нас купа замовлень, бо ми янголята.

До кожноi хати, квартири, палати,

Повиннi принести ми крапельку свята.

Повиннi ми настрiй людей пiднiмати,

Дорослих вiтати, з малечею грати.

Замовлень багато, не мае хвилинки,

Дивитись не те, як палають ялинки,

Спливае, мов лава, гарячий цей час,

Ми бачимо свято без зайвих прикрас.

Немае на диво нi часу, нi сили,

Замовлення взяли – i знов полетiли.

Все вчасно роздати, не сплутати мрii –

Свята потребують вiд янголiв дii!

Ми всi на роботi, нам всiм не до жартiв.

Мi свiтлого свята безрадiсна варта.

В тiй же черзi стоiть маленьке янголятко. Не таке як всi. І спiвае собi само.

Я – янголятко Рiздвяного свята,

У мене пригод та iсторiй багато,

Безмежно завдань – я весь час поспiшаю,

Бувае таке, що кудись не встигаю.

Бувае i гiрше, трапляються днi,

Коли я виконую зовсiм не тi

Бажання людськi, якими забитi

Всi вiльнi хвилини, рiздвянi всi митi.

Передсвятковi, доноворiчнi,

Казковi, смiливi та фантастичнi!

Тому – мерседес, тiй – шлюб нiби з картинки,

І я пiд рiздвянi цяцьковi ялинки

Повинен нести подих свята без тiнi,

І ось, присягаюсь, що буду вiднинi

Найянголятнiшим янголом свята…

Голос зверху:

– 

Не будеш! Бо в тебе боргiв повна хата!

Янголятко:

– 

Я не розумiю! Прошу, пояснiть!

Голос зверху:

– 

Знiмiть з нього крила! І нiмб вiдберiть!

Янголятко:

– 

Це дуже жорстоко мене так карати!

Голос зверху:

– 

Не треба в небеснiй приймальнi кричати!

Хто того року поплутав бажання?

Хто вiдповiдальний за iх виконання?

Наплутав ти все, що тобi доручали!

Вiд страху в Рiздво дiти гучно кричали,

Ти iм кажана подарив, а вони

Чекали вiд тебе настiльнi двi гри!

А вчений i досi тваринку чекае,

На скрипцi музика донинi не грае,

Не бачили песика в свято сестрички,

Але в них е все для рибальства та рiчки!

Якщо ти не виправиш все це, мiй друже,

Менi до пояснень рiздвяних байдуже!

Немае на небi нi зiрки, нi хмарки,

Де б я не почув хоч би жодноi скарги

На тебе, соколику! Йди виправляй!

І янгольську мантiю швидко знiмай!

Янголятко:

Не можна ж за це так жорстоко карати.

Через дрiбницi не треба втрачати

Гумор та радiсть Рiздвяного свята,

Я впевнений, що полюбили малята,

Того кажана, i тваринка в безпецi,

А вчений тримав би його мов в фортецi.

На дослiди вiн кажана замовляв.

Тому я тваринку вiд нього сховав.