Украiнськi казки для дiтей. На украiнськiй мовi

Ольга Данилiвна Варення

Бузина i шовковиця, поля з соняшниками i кукурудзою… Дедушкiн горище з цибулею, хлiб з сiллю i оливою, скриня з бабусиними рушниками та старовинними фотографiями, шулики з маком, напiвдикi кошенята пiд плитою i тепла грубка. Що ще потрiбно для щасливого дитинства?

Украiнськi казки для дiтей

На украiнськiй мовi

Ольга Данилiвна Варення

© Ольга Данилiвна Варення, 2017

ISBN 978-5-4485-9136-5

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

Бузина i шовковиця, поля з соняшниками i кукурудзою… Дедушкiн горище з цибулею, хлiб з сiллю i оливою, скриня з бабусиними рушниками та старовинними фотографiями, шулики з маком, напiвдикi кошенята пiд плитою i тепла грубка. Що ще потрiбно для щасливого дитинства?

Головнi героiнi казок – Валечка i Надечка. Мiсце дiй – Драбiвський район, Черкаська область, Украiна.

На канiкули до дiдуся

Одного разу, на початку лiта, мама запропонувала маленьким Вале i Надi поiхати в гостi до дiдуся на цiлий мiсяць! Дiвчатка так сильно зрадiли! Вони дуже скучили по дiдовi Антону.

Бiля похиленого колодязя, з найчистiшоi крижаною водою з солодким присмаком, вiн зловив iх в своi теплi щирi обiйми.

Дiдусь, дiдусь! – радiли вони.

Дорогi моi, онучки! – по зморшкуватих дiдовим щоках текли сльози щастя.

Так i приiхали нашi дiвчатка в дiдову садибу. Мама погостила деньок i вирушила назад до мiста. Надечка i Валечка розглядали прилеглi околицi. З iх останнього вiзиту мало що змiнилося, але дiткам завжди все здаеться бiльшим, гарнiшим i незвичнiше, нiж е насправдi. Або як здаеться всiм дорослим…

Цегляний одноповерховий дiдусiв будинок з дерев'яною верандою… паркану немае, та вiн i не потрiбен – всi один одного знають i друзi. Праворуч вiд будинку росте дiдусiв тютюн, цiлих три дерева з шовковицею, дика груша, е призьба зi старих колод i стовбурiв. Злiва вiд хати сарайчик з поросятами, курник. Позаду дiдусь сiе пшеницю. За пшеницею дика алея з неглибоким i тонким струмком. Тут завжди сила-силенна комарiв, жаб i жаб. І навiть трохи страшнувато…

У самому будинку нашим дiвчаткам було теж дуже цiкаво! Пiд верандою холодний-холодний погрiб з солiннями i варенням. Нагорi залiзна плита з газовим балоном. Пiд нею жили напiвдикi кошенята з кiшкою. В руки не давалися, так i норовили подряпати!

Далi коридор з кривою саморобноi приставними сходами на горище. Потiм свiтлиця з пiччю. Тут варто дiдова залiзне лiжко, письмовий стiл, за яким вiн дуже красивим i акуратним почерком пише Надi i Вале листи. Чорно-бiлий старенький телевiзор, а на стiнi два красивих фотопортрета, якi зняли давним-давно!

На печi сплять нашi дiвчатка. Вони весь вечiр по приiзду прибирали з неi пил i стелили перину. Спати на пiчцi! Про що можна ще мрiяти?!

У хатi були ще три кiмнати: крихiтний комору з скринею з зерном i чомусь дитячими книгами, кiмната з лавками по всiх стiнах i остання спальня з величезним бабусиним скринею!

Полудень. Спека. Курочки бiгають навколо сараю. Дiдусь спав у дворi на галявинi прямо на травi. Лiг перепочити на обiднiй сон. Адже рано вставав – о шостiй годинi ранку. О восьмiй уже лягав вiдпочивати. На селi завжди так!