Фiнансист

Теодор Драйзер

Теодор Драйзер (1871–1945) – вiдомий американський письменник i громадський дiяч, чиiми творами вже понад сто рокiв захоплюються читачi в усьому свiтi. «Фiнансист» (1912) – перший роман циклу «Трилогiя бажання», в основу якого покладено iсторiю життя американського мiльйонера Чарлза Йеркса.

Головний герой роману – Френк Ковпервуд – з дитинства зрозумiв, що «хазяями життя» в Америцi можуть стати тiльки дуже заможнi люди. Вiн починае бiржовi спекуляцii, але «сильнi свiту сього» ще не вважають Ковпервуда своiм, тому його судять за порушення закону, i вiн потрапляе до в’язницi.

Вийшовши з тюрми, герой надолужуе втрачене, знов починае спекулювати на бiржi i використовуе свiй шанс заробити дуже багато грошей на банкiвськiй кризi. Тепер вiн почуваеться справжнiм переможцем.

Теодор Драйзер

Фiнансист

© О. А. Концевич, переклад украiнською, 2017

© О. А. Гугалова, художне оформлення, 2017

* * *

1

Фiладельфiя, де народився Френк Алджернон Ковпервуд, налiчувала колись понад двiстi п’ятдесят тисяч мешканцiв. Мiсто ряснiло красивими парками, величними будiвлями i пам’ятниками старовини. Чимало з того, чим послуговуемось ми, в часи тодiшнi ще не iснувало – телеграфу, телефону, доставки товарiв додому, мiськоi поштовоi мережi й океанських пароплавiв. Не було навiть поштових марок i рекомендованих листiв. Ще не з’явилася конка. В межах мiста курсували незлiченнi омнiбуси, а для далеких подорожей слугувала мережа залiзниць, що повiльно розвивалася, та все ще була тiсно пов’язана з судноплавними каналами.

Френк народився в родинi дрiбного банкiвського службовця, але десять рокiв по тому, коли хлопчик почав допитливо i пильно приглядатися до навколишнього свiту, помер голова правлiння банку; всiх службовцiв вiдповiдно пiдвищили на посадах, i мiстер Генрi Вортiнгтон Ковпервуд «успадкував» мiсце помiчника касира з щедрим (за його тодiшнiми уявленнями) рiчним окладом в три з половиною тисячi доларiв. Вiн одразу ж радiсно повiдомив дружинi про свое рiшення перебратися з будинку 21 по Батнвуд-стрит в помешкання 124 по Нью-Маркет-стрит: i район не такий глухий, i будинок – триповерховий цегляний, коротше, нинiшне житло Ковпервуда не витримувало жодного порiвняння з ним. У них були всi пiдстави вважати, що з часом вони переiдуть в ще просторiше примiщення, але поки i так було непогано. Мiстер Ковпервуд вiд щирого серця дякував долi.

Генрi Вортiнгтон Ковпервуд вiрив лише в те, що бачив на власнi очi, i був цiлком задоволений своiм становищем: це вiдкривало йому можливiсть стати банкiром в майбутньому. На той час вiн був показним мужчиною – високий, худорлявий, пiдтягнутий, з вдумливим поглядом i пещеними, коротко пiдстриженими бакенбардами, що доходили майже до мочок вух. Верхня губа, що напродив далеко вiдстояла вiд довгого i прямого носа, завжди була чисто виголена, так само як i загострене пiдборiддя. Густi чорнi брови вiдтiняли зеленкувато-сiрi очi, а коротке прилизане волосся роздiляв акуратний продiл. Вiн незмiнно носив сюртук – у тодiшнiх фiнансових колах це вважалося «гарним тоном» – i цилiндр. Нiгтi тримав у бездоганнiй чистотi. Враження вiн справляв дещо суворе, але суворiсть його була удавана.

Прагнучи видiлитися в суспiльствi i в фiнансовому свiтi, мiстер Ковпервуд завжди ретельно зважував, з ким i про що вiн говорить. Вiн зазвичай остерiгався висловлювати рiзкi або непопулярнi в його колi думки з соцiальних або полiтичних питань, i, певна рiч, спiлкуватися з людьми з поганою репутацiею. Утiм, треба зауважити, що вiн не мав певних полiтичних переконань. Вiн не був анi прихильником, анi противником рабовласництва, хоча атмосфера тодi була просякнута боротьбою мiж аболiцiонiстами i прихильниками рабства. Ковпервуд твердо вiрив, що на залiзницi можна нажити чималi статки, аби був достатнiй капiтал, i ще одна дивна штука – особиста здатнiсть викликати до себе довiру. На його переконання, Ендрю Джексон був абсолютно не правий, виступаючи проти Нiколаса Бiдла[1 - Ендрю Джексон – сьомий президент США (1829–1837); Нiколас Бiдл – голова правлiння Банку США.] i Банку Сполучених Штатiв, – ця проблема хвилювала