Ти знаеш, що ти – людина? (збiрник)

Василь Андрiйович Симоненко

Шкiльна бiблiотека украiнськоi та свiтовоi лiтератури

Василь Симоненко (1935–1963) – украiнський поет-шiстдесятник i журналiст – пiшов iз життя у неповних 28 рокiв. Лише одна книжка була видана за життя поета. Але вже тодi набули великоi популярностi самовидавнi поезii Симоненка, що поклали початок украiнському руховi опору 1960—1970-х pокiв. Провiдною темою його творчостi е любов до Украiни, ii безталанного народу (i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй). Тiльки в незалежнiй Украiнi вiршi поета були надрукованi у повному обсязi та без цензурних втручань. У 1995 роцi Василю Симоненку посмертно присуджено Державну премiю Украiни iменi Т. Шевченка.

До цiеi книжки включено поезii, якi були надрукованi у збiрках, що вийшли за життя («Тиша i грiм») та пiсля смертi поета: вiршi, поеми, сонети, балади, казки, байки, а також окремi новели. Усi вони пережили випробування часом i е актуальними й сьогоднi.

Василь Андрiйович Симоненко

Ти знаеш, що ти – людина?

© Т. Ю. Бледних, передмова та примiтки, 2017

© В. М. Карасик, художне оформлення, 2017

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2010

* * *

Василь Симоненко – поет-шiстдесятник

Поетичний бум у нашiй краiнi припав на часи хрущовськоi вiдлиги. Поезiю читали, декламували, слухали. Авторськi виступи збирали повнi зали, що свiдчило про потребу вiдкритого спiлкування мiж митцем i публiкою. Виступи поетiв записували на магнiтофони, передруковували i поширювали самвидавом серед поцiновувачiв образного слова. Поезiя ставала своерiдним «маркером» духовноi та iнтелектуальноi близькостi мiж людьми. А встановлювали його просто: цитували поетичний рядок i якщо спiвбесiдник його продовжував, то тим самим вiн засвiдчував свою обiзнанiсть з лiтературними новинками та ерудованiсть. Це було i цiкавою лiтературною грою, i духовно зближувало людей. Саме тодi дебютувало поколiння молодих поетiв, яких стали називати за часом iхнього входження в лiтературу – шiстдесятниками. Був серед них i Василь Симоненко.

В украiнську лiтературу Василь Симоненко прийшов з глухого полтавського села Бiiвцi, де народився 8 сiчня 1935 року. Пiсля закiнчення школи у 1952 роцi вiн вступив до Киiвського державного унiверситету iм. Тараса Шевченка на факультет журналiстики, закiнчивши який, почав працювати в газетi «Черкаська правда», потiм у газетi «Молодь Черкащини» та «Робiтничiй газетi». Лiтературний хист у Симоненка виявився ще в дитинствi, коли вiн марив небом i мрiяв стати льотчиком, про що i написав вiршика. У студентськi роки Василь керував лiтературною студiею, а ставши кореспондентом, iнколи публiкував окремi своi вiршi у газетах Черкащини. Перша поетична збiрка Василя Симоненка «Тиша i грiм» вийшла 1962 року, того ж року вiдбулися лiтературнi дебюти поетових друзiв – М. Вiнграновського та І. Драча. Пiсля виходу перших книжок iх усiх прийняли до Спiлки письменникiв Украiни. Друга збiрка творiв поета – «Земне тяжiння» – вийшла у видавництвi «Молодь» 1964 року, вже по смертi Василя Симоненка, який вiдiйшов у вiчнiсть 13 грудня 1963 року.

Неповнi 29 рокiв вiд народження до смертi, якими мистецька доля поета насправдi не вичерпуеться. На жаль, ще й сьогоднi немае однозначноi вiдповiдi на питання, що ж спровокувало важку онкологiчну хворобу нирок, яка так рано обiрвала поетове життя. Його друзi вважають, що вона могла бути спровокована сильним побиттям мiлiцiонерами Симоненка, якого затримали нiбито за хулiганську поведiнку. Стався цей iнцидент невдовзi пiсля того, як Василь Симоненко, Лесь Танюк та Алла Горська побували в Бикiвнянському лiсi пiд Киевом, де енкаведистами таемно були похованi жертви масових розстрiлiв 1930-х рокiв, про якi молодi люди хотiли дiзнатися бiльше. Є вагомi пiдстави думати, що побиття поета це – розправа комунiстичноi системи з розумною, порядною i чесною людиною. Загадкове вбивство Алли Горськоi лише посилюе цi пiдозри, а коли згадати, до яких цинiчних методiв тиску на людину вдавалася комунiстична влада та ii «повагу» до свободи особистостi, то сумнiви щодо такого засобу виховання поета, як побиття предс