Серця в Атлантидi
Стiвен Кiнг
Боббi Гарфiлд живе зi своею мамою Лiз. Одного разу вiн знайомиться з новим сусiдом – Тедом Бротiгеном. Старий подобаеться Боббi, хлопець часто заходить до нього в гостi та слухае його неймовiрнi iсторii. Вiн помiчае, що в Теда е надприроднi здiбностi, але вирiшуе про це мовчати: мама й без того дуже вороже ставиться до нового мешканця… Через певний час Лiз доведеться залишити Боббi з Тедом, а пiсля ii повернення розпочнеться справжне жахiття…
Стiвен Кiнг
Серця в Атлантидi
© Stephen King, 1999
© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2017
Для Джозефа, Леанори та Ітана. Я розповiв вам усе те, щоб розповiсти про це.
Номер Шiсть:
– Чого ви хочете?
Номер Два:
– Інформацii.
Номер Шiсть:
– На чиему ви боцi?
Номер Два:
– Себе не розкриваемо. Нам потрiбна iнформацiя.
Номер Шiсть:
– Ви ii не здобудете!
Номер Два:
– По-доброму чи по-злому… здобудемо.
З к/ф «Полонений»
Саймон залишався на мiсцi: маленька, брунатна постать, захована в листi. Навiть заплющивши очi, вiн бачив свинячу голову на палi. Їi приплющенi очi заволокло безмежним цинiзмом дорослого життя. Тi очi переконували Саймона: все погане.
Вiльям Голдiнг. Володар мух
Ми його прогавили.
З к/ф «Безтурботний iздець»
1960: У них була палиця, загострена з обох кiнцiв
1960. Ницi люди в жовтих плащах
І. Хлопець та його мати. День народження Боббi. Новий мешканець. Про час i незнайомцiв
Батько Боббi Гарфiлда був iз тих людей, волосся в яких починае випадати вже пiсля двадцяти, а зовсiм лисiють вони десь до сорока п’яти.
У Рендалла Гарфiлда до таких крайнощiв не дiйшло: вiн помер вiд серцевого нападу у вiцi тридцяти шести рокiв. Вiн був агентом з нерухомостi й випустив дух на пiдлозi чиеiсь чужоi кухнi. Коли батько Боббi вiдходив в iнший свiт, у вiтальнi потенцiйний покупець намагався викликати швидку непiд’еднаним телефоном. Тодi Боббi виповнилося три. У нього збереглися невиразнi спогади про чоловiка, що лоскотав й цiлував його в обличчя i в лоба. Вiн був майже впевнений, що той чоловiк – його тато. «МИ ДУЖЕ СУМУВАТИМЕМО», виведено на надгробку Рендалла Гарфiлда, проте мати хлопця аж надто сумною нiколи не здавалася. Що ж до самого Боббi, то… Ну, скажiть, будь ласка, як можна сумувати за кимось, кого ледь пригадуеш?
Через вiсiм рокiв пiсля смертi батька Боббi до нестями закохався в двадцятишестидюймовий «Швiн» у вiтринi «Гарвiч вестерн авто». Боббi натякав матерi про велосипед, як тiльки мiг, аж доки врештi одного вечора, коли вони поверталися з кiно, прямо не вказав iй на нього. Показували «Темряву нагорi сходiв». Фiльму Боббi не зрозумiв, та вiн йому все одно сподобався, особливо епiзод, коли Доротi Макгвайр гепнулася в крiсло, продемонструвавши своi довгi ноги. Коли вони проходили повз автокрамницю, Боббi нiби мiж iншим зауважив, що велосипед став би чудовим подарунком якомусь щасливчиковi на його одинадцятий день народження.
– Навiть не мрiй, – сказала мама, – я не можу собi дозволити подарувати тобi на день народження велосипед. Знаеш, твiй татусь не вельми нас забезпечив.
Хоча Рендалл помер ще за президентства Трумена, а тепер уже добiгало кiнця восьмирiчне плавання Айзенгавера, та фраза «твiй татусь не вельми нас забезпечив» i досi була стандартною вiдповiддю матерi на всi прохання, що виходили за межi суми в один долар. Зазвичай ця фраза супроводжувалася докiрливим поглядом, так нiби чоловiк не помер, а просто вiд них утiк.
Не бачити йому велика на день народження, похмуро думав Боббi дорогою додому. Насолода вiд дивного, бентежного фiльму майже розвiялася. Вiн не намагався сперечатися чи вмовляти матiр. Це б лише спровокувало контрнаступ, а коли Лiз Гарфiлд йшла в контрнаступ, то полонених не брала. Та Боббi й далi гризли думки про втрачений велосипед… i втраченого батька. Інодi вiн майже ненавидiв батька. Інодi единим, що стримувало його ненависть, було нiчим не пiдкрiплене, проте дуже силь