Солодка пiсня

Лейла Слiманi

Щасливе подружжя – Поль та Мiрiам – вирiшують найняти няню для двох своiх чудових малюкiв: дружина хоче продовжити свою успiшну кар’еру юриста. Пiсля кiлькох невдалих спроб батьки знаходять для Мiли та Адама чудову жiнку. Луiза розповiдае, що втратила чоловiка, а ii донька вже доросла, тож вона вiльна i може вiддавати увесь свiй час дiтям. Няня стала частиною iхньоi сiм’i, вона полюбила цих малюкiв, iй iнколи здаеться, що це ii життя, i вона боiться втратити його… Одного дня Мiрiам, повернувшись з роботи, застае жахливу картину: ii дiти мертвi.

Лейла Слiманi

Солодка пiсня

© Editions Gallimard, 2016

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2017

* * *

Присвячуеться Емiлю

Мiс Везiс приiхала з Закордоння, щоб доглядати дiтей однiеi ледi[…]. Ледi казала, що мiс Везiс погана, нечупарна й недбайлива. Ледi нiколи на думку не спадало, що в мiс Везiс могло бути свое власне життя, справи, якими вона переймалась, i що цi справи були для мiс Везiс важливiшими за все на свiтi.

    Редьярд Кiплiнг. Простi оповiдання з гiр

«Розумiете, розумiете ви, шановний добродiю, що значить, коли вже нiкуди бiльше йти? – згадав вiн зненацька вчорашне запитання Мармеладова, – бо треба, щоб кожнiй людинi хоч куди-небудь можна було пiти…»[2 - Переклад І. Сергеева.]

    Федiр Достоевський. Злочин i кара

Малюк помер. Вистачило кiлькох секунд. Лiкар пiдтвердив, що вiн не страждав. Його засунули до сiрого мiшка, i над понiвеченим тiльцем, розпластаним серед iграшок, застебнулася блискавка. Коли прибули рятувальники, дiвчинка ще була жива. Вона вiдбивалася, мов дикий звiрок. На ii тiлi залишилися слiди боротьби, пiд мокрими нiгтями – часточки шкiри. Коли ii везли до лiкарнi в «швидкiй», вона була збуджена, билася в судомах. Очi були виряченi, наче iй бракувало повiтря. Горло заливала кров. Легенi в неi були пробитi, а голова дуже постраждала вiд удару об синiй комод.

Полiцейськi сфотографували мiсце злочину. Зняли вiдбитки пальцiв i обмiряли ванну та дитячу кiмнату. Килим iз принцесами просякнув вiд кровi. Пеленальний столик стояв перехняблений. Іграшки поскладали до прозорих пакетiв, на якi поставили печатки. Навiть синiй комод стане доказом у судовому процесi.

Мати була в шоцi. Так стверджували пожежнi, повторювали полiцейськi, писали журналiсти. Зайшовши до дитячоi кiмнати, вона закричала, дико заволала, завила, мов вовчиця. Аж стiни здригнулися. Цей травневий день перетворився на нiч. Жiнку знудило, i полiцейськi отак ii i знайшли: у забрудненому одязi вона сидiла навпочiпки серед кiмнати й несамовито схлипувала. А тодi заволала на повен голос. Парамедик зi швидкоi ледь помiтно кивнув, i ii пiдвели, хоч вона й опиралася i хвицала ногами. Їi поволi поставили на ноги, i дiвчина-iнтерн iз SAMU[3 - Служба швидкоi медичноi допомоги. (Тут i далi прим. перекл., якщо не вказано iнше.)] ввела заспокiйливе. Це був ii перший мiсяць практики.

Іншу жiнку теж треба було рятувати. Так само професiйно, так само неупереджено. Вона не спромоглася вмерти. Лише заподiяти смерть. Порiзала обидва зап’ястки й устромила собi ножа в горло. Лежала непритомна бiля лiжка. Жiнку пiдняли, помiряли пульс i тиск. Уклали на ношi, i дiвчина-стажер притиснула рукою ii шию.

Сусiди з’юрмилися внизу. Переважно жiнки. Була саме пора забирати дiтей зi школи. Вони не зводили зi «швидкоi» очей, повних слiз. Плакали й згорали з цiкавостi. Ставали навшпиньки. Силкувалися розгледiти, що вiдбуваеться за полiцейським кордоном, усерединi «швидкоi», яка вiд’iздила, ввiмкнувши всi сирени на повну гучнiсть. Пошепки обмiнювалися новинами. Уже пiшли чутки. З дiтьми сталося нещастя.

Це була красива будiвля на вулицi д’Отвiль, що в десятому окрузi Парижа. Будинок, у якому сусiди, навiть не знайомi мiж собою, сердечно вiтаються однi з одними. Квартира, у якiй мешкала родина Массе, була на шостому поверсi. Найменша в будинку. Пiсля народження другоi дитини Поль та Мiрiам роздiлили вiтальню перегородкою. Спали вони в кр