Мiсто квiтiв

Володимир Ярий

Неймовiрна iсторiя чарiвника добрих магiчних справ та маленькоi лагiдноi хмаринки, яку принцеса називала Тiстечко. Вона перетворювалась на хмарозаура – захисника мiста квiтiв вiд пiдступного барона Амброзiя та його злих посiпак i повелителя темних сил темряви.

Володимир Ярий

Мiсто квiтiв

Давним-давно десь за далекими хмарами або небесами на землi чи пiднебессi квiтло мiсто Квiтiв. Оточене садами, лiсами та багряно-кольоровими вуличками i вабило трояндовими горизонтами та майорiло барвистими кольорами рiзноманiтних квiтiв та краевидiв. У цьому мiстi жили Дерева, Квiти, Кущi, веселi i галасливi мешканцi, дiтлахи та iх турботливi батьки та Принц i Принцеса. В мiстi е неймовiрно велика галявина, там величнi фонтани i навколо них неймовiрнi квiтники – жоржиновi та тюльпановi. У великому парку на величному й могутньому Дубовi сидiв чарiвник i розповiдав дiтлахам цiкавi казки та веселi байки. Всi цю галявину називали Сонячною. Вiд неi як промiнчики в рiзнi сторони розходилися вулицi. Один з промiнцiв вiв до палацу де жили Принц з Принцесою, iнший до хатинки Чарiвника, оточеноi калиновим гаем з усiх бокiв. На вулицi Барв жили мешканцi та рiзнi казковi героi. Навколо було багато озер, цiлющих джерел i затишних скверiв. Далi йшли Театральна i Циркова, де жили поети, артисти, акробати та веселi клоуни. А бiля самого пiднiжжя гiр проживали Ковалi та народнi умiльцi, якi створювали неймовiрнi речi в своiх майстернях та пiснi спiвали i радiсть дарували. А на вулицi Миру жили воiни, що захищали мiсто вiд лихих бур'янiв та iхнього ватажка Амброзiя. Вiн був лихим i пiдступним, називав себе Бароном лихих справ i любив смiття та хащi. І щоб все було брудне, сiре й одноманiтне. Головними захисниками мiста були королiвськi Вартовi та Зброярi. А полководцем був Королiвський Будяк. Вiн був як великий кедр – мав велике гiлля з яскраво-червоними квiточками, дуже колючий i войовничий, але напрочуд добрий i справедливий. І були в нього прикордонники та розвiдники: Папороть, Мох та Лiкарська Кропива. Вони росли на кордонi, спостерiгали та захищали вiд небажаних гостей. А особливо вiд Амброзiя та його посiпак. Очима мiста був пильний i стрiмкий Сокiл. А за рiзноманiтними гiрськими стежками наглядав Едельвейс. Його називали квiткою дружби. В мiстi квiтiв е одне для всiх чарiвне побажання – завжди говорити правду, нiкого не кривдити для гармонii та злагоди. Так було завжди.