Лiки вiд кохання та iншi оповiдi психотерапевта

Ірвiн Ялом

Зручне крiсло у напiвзатемненому кабiнетi, уважний психотерапевт, який вислухае всi вашi спогади i вирiшить усi проблеми… Вас нiколи не цiкавило, як це працюе насправдi? Один з найталановитiших у свiтi психотерапевтiв розповiсть iсторii кiлькох своiх пацiентiв рiзного вiку i статi – одруженоi лiтньоi жiнки, яка закохалася в молодого лiкаря, самотньоi дiвчини, котра разом iз зайвими кiлограмами скине маску базiки й веселухи, щоб нарештi стати щасливою, поважного бухгалтера, що на додачу до нападiв мiгренi залишить у минулому цiлий вiз родинних негараздiв i чоловiчих проблем… Вiдмовившись вiд формалiзованих дiагнозiв, доктор Ялом шукае особливий пiдхiд до кожного зi своiх пiдопiчних, щораз винаходить новий метод терапii, долаючи психологiчнi бар’ери, що зводилися роками, шукаючи ту потужну емоцiю, яка переможе депресiю, невпевненiсть чи руйнiвну злiсть i змiнить життя на краще.

Ірвiн Ялом

Лiки вiд кохання та iншi оповiдi психотерапевта

© Irvin D. Yalom, 1989, 2012

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2017

Моiй родинi: моiй дружинi Марилiн та моiм дiтям – Євi, Рейду, Вiктору й Бену

Слова подяки

Значну частину цiеi книжки я написав, коли перебував у творчiй вiдпустцi i мав змогу багато подорожувати. Я щиро вдячний багатьом людям та всiм навчальним закладам, якi допомагали менi й органiзовували мою роботу: Гуманiтарному центру Стенфордського унiверситету, Дослiдницькому центру iм. Белажiо фонду Рокфеллера, докторам Мiкiко та Ценехiто Гасегава в Токiо та на Гаваях, кафе «Мальвiна» в Сан-Франциско, Бенiнгтонському коледжу, а саме курсу творчого письма.

Я вдячний своiй дружинi Марилiн (моему незмiнному найбiльш суворому та найбiльш вiдданому читачевi); моему редакторовi видавництва «Бейсiк Букс» Фiбi Госс, редакторовi, яка зумiла дати життя цiй книжцi та всiм попереднiм моiм працям, якi вийшли в цьому видавництвi, а також головному редакторовi Лiндi Карбоне. Дякую також багатьом-багатьом колегам та друзям, якi не мовчали, а критикували мене, хвалили, заохочували та втiшали, коли було потрiбно. Процес був тривалий, тому, на жаль, я забув деякi iмена й назву не всiх. Моя найбiльша вдячнiсть Пет Баумгарднер, Гелен Блау, Мiель Картер, Ізабель Девiс, Стенлi Елкiну, Джону Фелстiнеру, Альберту Жерарду, Маклiн Жерард, Рутелен Джозельсон, Герарту Катчадорiану, Стiнi Катчадорiан, Маргарет Ледерберг, Джону Л’Еро, Мортону Лiберману, Дi Луму, К. Й. Лум, Мерi Джейн Мофат, Нен Робiнсон, моiй сестрi Джен Роуз, Джинi Серенсен, Девiду Шпiгелю, Вiнфрiду Вайсу, моему синовi Бенджамiну Ялому, який у 1988 роцi навчався в Стенфордському унiверситетi та був лiкарем-ординатором у психiатричнiй лiкарнi, а також моiй секретарцi Бi Мiтчелл, яка без упину протягом 10 рокiв друкувала клiнiчнi iсторii хвороб та занотовувала всi iдеi, якi згодом перетворилися на цю книжку. І, як завжди, я вдячний Стенфордському унiверситету за пiдтримку, академiчну свободу та пречудову iнтелектуальну спiльноту, якi були такi необхiднi менi для роботи.

Я вдячний своiм десятьом пацiентам, якi подарували менi своi iсторii. Кожен прочитав розповiдь про себе (за винятком одного пацiента, який помер до того, як я закiнчив книжку) i дав менi згоду на публiкацiю. Вони перевiрили та схвалили змiни зовнiшнього вигляду персонажiв, багато хто пропонував допомогу редактора, один (Дейв) сам дав назву своiй iсторii, дехто скаржився, що його неможливо впiзнати в книжцi i маскування було зайвим, дехто навiть радив бути бiльш точним, а кiлька пацiентiв були враженi моiми власними одкровеннями, ба навiть зухвалими вольностями, якi я собi дозволив пiд час оповiдi, сподiваючись, що книжка буде корисною для лiкарiв, котрi практикують, та/або для iнших пацiентiв, дали менi свою згоду й благословили. Щиро дякую всiм цим людям.

Це все справжнi iсторii, але я змушений був зробити багато змiн, щоб уберегти моiх пацiентiв вiд викриття. Я часто використовував символiчнi, але рiвноцiннi замiни для опису моiх пацiентiв та iхнiх життевих обставин; iнколи