Вiйна свiтiв. Невидимець (збiрник)
Герберт Уеллс
Поринь у свiт пригод
«Вiйна свiтiв» i «Невидимець» Герберта Уеллса, написанi в кiнцi ХІХ столiття, до цього часу залишаються джерелом натхнення для поколiнь письменникiв-фантастiв, кiномитцiв i музикантiв, для тих, хто роздумуе над трагiчнiстю екзистенцiйного стану невидимостi чи слiдкуе за пригодами невидимця, хто прогнозуе майбутне цивiлiзацii чи просто мрiе про завтрашнiй день. Це книжки про беззахиснiсть людства перед невiдомими силами Всесвiту й людини – перед спокусою абсолютноi влади, яку може дарувати наука.
Герберт Уеллс
Вiйна свiтiв
Невидимець
© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2016
© Книжковий клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2016
На обкладинцi використано iлюстрацiю Едуарда Новiкова
Вiйна свiтiв
Книга 1
Прибуття марсiан
Роздiл І
Напередоднi вiйни
Наприкiнцi дев’ятнадцятого столiття нiхто не мiг навiть уявити, що за людьми i всiма iхнiми справами пильно й невiдривно стежать бiльш розвиненi, але так само смертнi iстоти, що людей дослiджують i дуже уважно, так само як люди, своею чергою, вивчають мiкроскопiчнi найпростiшi органiзми, що живуть i розмножуються у краплi води. Люди, поглинутi власними турботами, певнi, що вони мають владу над матерiею. Але ж так, мабуть, вважають i нижчi органiзми, що iх ми розглядаемо пiд мiкроскопом. Нiхто не мiг навiть уявити, що в космосi може критися загроза iснуванню людства, здавалася фантастичною навiть думка про те, що на iнших планетах теж може бути життя. Цiкаво, що припускалося: на Марсi живуть люди, рiвень розвитку яких нижчий за наш, але вони завжди радi прийняти i привiтати нас як своiх просвiтникiв i вчителiв. А насправдi в цей час iстоти, розвиненi вище за нас настiльки, наскiльки ми розвиненi вище за доiсторичних тварин, iстоти, розум яких холодний i жорстокий, плекали щодо нас ворожi плани i намiрялися втiлити iх у життя.
На початку двадцятого столiття iлюзiям настав кiнець.
Нагадаемо читачевi, що планета Марс обертаеться навколо Сонця на середнiй вiдстанi 140 000 000 миль, дiстаючи вiд нього вполовину менше тепла й свiтла, нiж Земля. Якщо гiпотеза про туманнiсть правильна, то Марс старiший вiд нашоi планети i життя на ньому значно давнiше за життя на Землi. Його маса в сiм разiв менша вiд земноi, тому вiн швидше охолонув до тiеi температури, за якоi може виникнути життя. На Марсi е повiтря, вода й усе iнше, що потрiбно для розвитку органiчноi матерii.
Але люди у своiй пихатостi та марнославностi вважають, що вони единi у Всесвiтi i не можуть навiть припустити, що Марс може бути населений розумними iстотами, що у своему розвитковi стоять вище за землян. Так само нiхто й помислити не мiг, що коли Марс перебувае на бiльшiй вiдстанi вiд Сонця, старший за Землю i вчетверо менший вiд неi за площею поверхнi, то й життя на ньому, яке почалося набагато ранiше, тепер набагато ближче до кiнця.
На Марсi, безсумнiвно, вже давно почалося охолодження, яке неминуче почнеться колись i на Землi, у його екваторiальнiй частинi температура опiвднi наближаеться до тiеi, яка бувае найхолоднiшоi пори року на Землi. Атмосфера на Марсi набагато бiльше розрiджена, нiж на Землi. Океани на Марсi постiйно висихають i вкривають тепер тiльки третину його поверхнi. На полюсах Марса накопичено величезну кiлькiсть льоду, i, танучи, вiн перiодично затоплюе зони помiрного поясу; це вiдбуваеться через те, що чергування пiр року на Марсi вiдбуваеться набагато повiльнiше, нiж на Землi. Планета марсiан майже остаточно виснажена, тодi як для нас це ще дуже далека перспектива. Оскiльки конче потрiбно якось вирiшувати проблему, марсiани, зi сповненими рiшучостi серцями, мiцною волею, ще бiльш напружили розум i зрозумiли, що за 35 000 000 миль у напрямку до сонця у космiчних просторах е затишна зелена планета з рослиннiстю, водою, атмосферою, плодюча, заселена i простора, з укритим хмарами небом i морями, по яких плавають судна, – зрозумiли, маючи такi прилади i знання, про якi ми, земляни, можемо ще тiльки мрiяти, i ця планета розбудила в них проблиск надii.
Ми – люди, що населяють Зе