Перехреснi стежки. Лiрика (збiрник)
Іван Якович Франко
Шедеври на всi часи
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. у селi Нагуевичi Дрогобицького повiту в родинi сiльського коваля. Його батько помер, коли Франковi було лише близько одинадцяти рокiв, а невдовзi хлопець втратив i матiр. Незважаючи на це, Іван Франко здобув освiту у сiльськiй школi, потiм у гiмназii, яку закiнчив 1875 року.
Восени 1875 р. Франко вступае на фiлософський факультет Львiвського унiверситету. Юнак стае активним працiвником студентського «Академiчного гуртка» та його органу «Друг»: вмiщуе поезii, переклади, друкуе першу велику повiсть «Петрii i Довбущуки»…
Іван Франко
Перехреснi стежки
Лiрика
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2009, 2011
© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2009
Передмова
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. у селi Нагуевичi Дрогобицького повiту в родинi сiльського коваля. Його батько помер, коли Франковi було лише близько одинадцяти рокiв, а невдовзi хлопець втратив i матiр. Незважаючи на це, Іван Франко здобув освiту у сiльськiй школi, потiм у гiмназii, яку закiнчив 1875 року.
Восени 1875 р. Франко вступае на фiлософський факультет Львiвського унiверситету. Юнак стае активним працiвником студентського «Академiчного гуртка» та його органу «Друг»: вмiщуе поезii, переклади, друкуе першу велику повiсть «Петрii i Довбущуки».
Через доноси галицьких реакцiонерiв І. Франка та членiв редакцii журналу «Друг» заарештовують. Пiсля звiльнення з тюрми молодий письменник стае на шлях активноi боротьби з австрiйською монархiею. Разом iз М. Павликом І. Франко починае видавати журнал «Громадський друг», у якому друкуе своi вiршi «Товаришам iз тюрми», нарис «Патрiотичнi пориви», початок повiстi «Boa constrictor». Коли ж полiцiя конфiскувала журнал (пiсля виходу другого номера), назву журналу змiнюють на «Дзвiн». Тут Франко друкуе свiй знаменитий вiрш «Каменярi».
Наприкiнцi 1878 р. І. Франко стае редактором органу друкарiв «Praca» i перетворюе його на орган усiх робiтникiв Львова. Вiн починае видавати «Дрiбну бiблiотеку», пише для вiденського «Слов’янського альманаха» низку новел, працюе над перекладами Г. Гайне, Гете, Байрона i т. д.
У березнi 1880 р. І. Франко виiжджае в Коломийський повiт. У дорозi письменника вдруге заарештовують. Повернувшись через кiлька мiсяцiв до Львова, вiн пише соцiалiстичну програму «Чого хоче Галицька робiтницька громада».
У журналi «Свiт» І. Франко друкуе кiлька своiх революцiйних поезiй, що потiм увiйшли до збiрки «З вершин i низин». Пiсля припинення виходу журналу «Свiт» І. Франко змушений заробляти на шматок хлiба у «Дiлi» та в «Зорi». У цей перiод І. Франко публiкуе iсторичну повiсть «Захар Беркут».
1886 р. в Киевi І. Франко обвiнчався з курсисткою Ольгою Хорунжинською.
1887 р. Франко працюе у прогресивнiй на той час польськiй газетi «Кур’ер Львовський». Цього ж року виходить збiрка «З вершин i низин».
1890 р. разом iз М. Павликом І. Франко видае двотижневик «Народ», що стае органом заснованоi цього року «Украiнськоi радикальноi партii». Того ж року виходить збiрка оповiдань автора «В потi чола» з передмовою М. Драгоманова та автобiографiею письменника. І. Франко органiзував у Львовi «Наукову читальню», у якiй виступав i сам iз доповiдями з питань теорii наукового соцiалiзму, полiтекономii.
У червнi 1893 р. йому присуджено науковий ступiнь доктора фiлософii за дисертацiю «„Варлаам i Йоасаф“ – старохристиянський духовний роман i його лiтературна iсторiя».
На останне п’ятирiччя ХІХ ст. припадають три поетичнi збiрки І. Франка: «Зiв’яле листя» (1896), «Мiй Ізмарагд» (1898) та «Із днiв журби» (1900). У цей перiод І. Франко починае видавати журнал «Жите i слово» (журнал виходив з 1894 по 1897 р.). У ньому письменник вмiщуе своi прозовi, поетичнi та науково-публiцистичнi твори, а також переклади.
Свiдченням високого авторитету письменника е святкування 25-рiчного ювiлею лiтературноi дiяльностi І. Франка, влаштоване з iнiцiативи прогресивноi молодi. На вiдзнач