Вiдьмак. Вежа Ластiвки
Анджей Сапковський
Вiдьмак #6
Осiнне Рiвнонiччя страшними снами та недобрим провiсником, Диким Полюванням, багатьох змусило згадати ельфiйське передбачення про довгу зиму, що буде останньою… А на землi ця нiч кривавоi гонитви ледь не виявилася останньою для бунтiвноi Фальки – зеленоокоi Цiрi, зневiреноi у клятвах, зрадженоi призначенням… Захована серед болiт хата старого пустельника Висоготи могла стати кiнцем ii шляху. Проте стала новим початком… Таемнича Вежа Ластiвки кличе до себе Цiрi, яка тепер розумiе вiдмiннiсть мiж помстою i справедливiстю. Обранка долi взяла до рук ажурний гномський меч, щоби справдилося, що повинно справдитися. А тим часом до неi поспiшае Геральт, колишнiй вiдьмак, який не вiрить у пророцтва. І кожен крок на цьому шляху може стати останнiм…
Анджей Сапковський
Вiдьмак
Вежа Ластiвки
Обережно! Ненормативна лексика!
Роздiл 1
У нiч як траур чорну прибули до Дун Даре
Де молода вiдьмачка ся ховала
З усiх бокiв село оточили
Аби втекти вiд них не зумiла
У нiч як траур чорну хотiли зрадою взяти
Але то iм ся не вдало
Ще й бiле сонце не зiйшло а на мерзлому шляху
Тридцятеро трупiв лежало
Старцiвська пiсня про страхiтливу рiзанину, що у Дун Даре у нiч Саовiну сталася
– Дати можу тобi все, чого тiльки побажаеш, – сказала фея. – Багатство, владу й скiпетр, славу, довге й щасливе життя. Вибирай.
– Не хочу я багатства анi слави, влади анi скiпетру, – вiдповiла вiдьмачка. – Хочу мати коня, що був би чорним i швидким, наче вихор нiчний. Хочу мати меча, гострого i ясного, наче промiнь мiсячний. Хочу нiччю чорною на коневi моему чорному свiт мiряти, хочу разити сили Зла й Темряви своiм свiтлим мечем. Цього я прагну.
– Дам я тобi коня, що буде чорнiшим за нiч i швидшим за вихор нiчний, – обiцяла фея. – Дам я тобi меч, що буде свiтлiшим i гострiшим за мiсячний промiнь. Але чимало хочеш ти, вiдьмачко, тож муситимеш дорого за те менi заплатити.
– Чим? Бо я ж нiчого не маю.
– Своею кров’ю.
Флоуренс Деланной. Казки й казання
Як скрiзь вiдомо, Всесвiт – як i саме життя – йде по колу. Колу, на ободi якого позначено вiсiм магiчних точок, що складають повний оберт, або ж рiчний цикл. Точками тими, що попарно лежать на ободi кола точнiсiнько одна навпроти одноi, е: Імбелк – чи Пророщення, Ламмас – чи Визрiвання, Беллетейн – Розквiт i Саовiн – Завмирання. Є також позначенi на колi два Сонцестояння чи Переломи – зимове, що зветься Мiдiнваерне, а також Мiдаете, посеред лiта. Є також двi Еквiнокцii, чи Рiвнонiччя – Бiрке, весняне, i Велен, осiнне.[1 - Свята ельфiйського календаря збiгаються зi святами кельтського аграрного календаря i мають характернi саме для кельтiв вiдповiдники перiодiв, пов’язаних iз рiльництвом. цикл рiчноi працi рiльника – вiд початку, вiд засiкання у сiчнi дерев – назва «сiчень», згiдно з сучасним поясненням, пов’язана з кiнцем рiльничого циклу: у цьому мiсяцi починалася вирубка («засiкання») лiсу в системах пiдсiчно-вогневого землеробства; результатом такоi вирубки мало бути очищення землi для ведення рiльничих робiт.] Тi дати дiлять коло на вiсiм частин – i саме так у календарi ельфiв дiлиться рiк.
Висадившись на пляжах бiля гирл Яруги й Понтару, люди привезли iз собою власний календар, що спирався на мiсяць, дiлив рiк на дванадцять перiодiв, що складали цикл рiчноi працi рiльника – вiд початку, вiд засiкання у сiчнi дерев, аж до кiнця, до часу, коли мороз перетворюе землю на твердi грудки. Але хоча люди iнакше дiлили рiк i рахували дати, вони прийняли ельфiйське коло й вiсiм точок на його ободi. Перейнятi з ельфiйського календаря Імбелк i Ламмас, Саовiн i Беллетейн, обидва Сонцестояння i Рiвнонiччя стали й для людей важливими святами, урочистими датами. Вирiзнялися серед iнших дат так сильно, як самотне дерево вирiзняеться серед луки.
Бо вирiзняла тi дати магiя.
Не було – i не е – жодною таемницею, що тi вiсiм дат – це днi й ночi, коли надзвичайно пiдсилюеться чародiйська аура. Уже нiкого не дивують магiчнi феномени й загадковi явища, що супроводжують тi вiсiм дат, особливо – пiд час Еквiнокцiй i Сонцестоянь. До таких феноменiв усi вже звикли, й