Мудрi жiнки

Людмила Когут

Людськi долi, життевi перипетii, заплутанi колiзii майстерно втiлила письменниця у своiх оповiданнях. Кожен окремий твiр – особливий, але iх об’еднуе щирiсть вияву почуттiв, розумiння жiночоi психологii i найголовнiше – вiра в себе, у добро, у життя.

Людмила Когут

Мудрi жiнки

Вiд автора

Книгу я присвячую своiм донечкам – Олюнi та Ганнусi

Ця книга – про жiнок загалом i про кожну жiнку зокрема. Усе, що вiдбуваеться з моiми героiнями, могло б трапитися з будь-якою iншою жiнкою хоча б один раз у життi. Неважливо, у якiй краiнi ви живете, який маете колiр шкiри. У життi кожна жiнка зустрiчае свое кохання – всепоглинаюче або не надто бурхливе, щасливе або трагiчне, взаемне чи нероздiлене. Інколи нас пiдстерiгають зрада, ревнощi, заздрiсть, пiдлiсть. Щастям ми завжди з кимось дiлимось, от тiльки свою бiду i горе переживаемо наодинцi, скiльки б людей не було поряд. Як часто в цей час ми не маемо друга, який би щиро порадив, пiдтримав.

Я буду щаслива, якщо цi короткi жiночi оповiдання допоможуть вам досягти душевноi рiвноваги i внутрiшньоi гармонii.

Жiнки! Я щиро намагаюся вас зрозумiти, безперечно, люблю вас.

Інформацiя для чоловiкiв

Щоб завоювати жiноче серце i душу, не зайвим буде прочитати вмiщенi тут оповiдання. Вони допоможуть вам краще збагнути незвiдану жiночу сутнiсть, пiдкажуть, як слiд поводитися з жiнками.

Прислухайтесь до моiх порад!

З повагою Автор.

Дивне кохання

Зiрвись в кохання! Свiт не зникне.

Хай пiде кругом голова!

Як жити, жити i не крикнуть,

Не видихнуть: «Душа жива!»

Богдан прокинувся, як завжди, дуже рано. Сонце лише встигло розсiяти вранiшнiй осiннiй туман. Із задоволенням вийшов на балкон, щоб розiм’ятись. Вiн любив цей час – навкруги ще ранкова тиша, немае гамору та дитячого галасу в подвiр’i iхньоi дев’ятиповерхiвки. Тiльки прибиральниця ритмiчно шаркае давно стертою мiтлою.

День видавався чудовим. Красива осiння пора – бабине лiто. Хочеться насолодитися останнiм теплом, таким лагiдним i приемним. Не те, що влiтку – спекотно i волого, не знаеш, де подiтись, рятуе лише кондицiонер в офiсi.

Настрiй легкий. Богдан з апетитом з iв свiй снiданок, випив запашну каву.

Все прекрасно! Як гарно жити!

Перед тим, як вийти з дому, освiжив лице парфумами. Легенько натиснув на корок пляшечки i нанiс ще декiлька крапель на зап’ястя. Вiн знав, що так роблять жiнки, але дуже любив дорогi французькi парфуми i хотiв вiдчувати на собi приемний, ледь терпкувато-тютюновий запах гарних чоловiчих парфумiв. Жiнки в його офiсi, вiдчуваючи цей запах у коридорi, знали – шеф на мiсцi.

Вони поспiшали одна поперед одною увiйти в кабiнет начальника i привiтатись. За цим вiтанням крилося дещо iнше – кожна хотiла показати свою вроду, яку пiдкреслювали гарний одяг, косметика, зi смаком дiбрана бiжутерiя.

Чоловiкiв у iхньому офiсi було мало, здебiльшого наладчики, якi працювали безпосередньо на об’ектах i приiздили в офiс тiльки зi звiтами та за отриманням нових завдань i зарплатнi. Зрештою, серед них майже всi були одруженi. Шеф же був вiльний, як вiтер – розлучений.

Одружився ще перед армiею. Служив радистом на кораблi. Додому не приiздив два роки. Коли повернувся зi служби, через чотири мiсяцi дружина народила маля – гарненьку дiвчинку, яка не могла бути його дитиною. Дружина попросила його не руйнувати iхню сiм’ю до народження дитини.

Богдан iз великими зусиллями пережив чотири мiсяцi поруч iз вагiтною жiнкою, яка так пiдло його зрадила.

Добре, що жили вони у квартирi його батькiв, якi давно переiхали в село, – нiхто з рiдних не бачив його постiйноi муки.

В армii Богдан цiлував листи своеi дружини i навiть у найхимернiшому снi не мiг уявити собi, який сюрприз чекав на нього пiсля повернення.

Вiн так поспiшав додому! Мрiяв, як вони будуть жити, працювати, виховувати дiтей. Та не судилось iм бути разом. Вони знали одне одного ще зi школи, потiм разом навчились в iнститутi, пiд час навчання й одружились.

Батьки були незадоволенi вибором сина, але не суперечили, бо не хотiли втручат