Вiдьомськi вiйни
Вiта Зайченко
Любовь и волшебство #1
«Вiдьомськi вiйни» – це не звичайна iсторiя кохання, в яку вплутана магiя, це iсторiя, в якiй магiя виходить на перший план. Головна героiня Меган i не думала про романтичнi почуття, адже iй лише 17, i едине бажання дiвчини – виконати родинне магiчне зобов’язання. Завершити так звану магiчну перевiрку на зрiлiсть та силу. Перевiрка полягае у вiднайденi загадковоi релiквii, яка може виявитись чим завгодно i знаходитися будь-де. Покидаючи домiвку, Меган i не здогадувалася, що попереду чекають не лише магiчнi випробовування, але й вир справжньоi людськоi пристрастi й чари кохання.
Вiта Зайченко
Вiдьомськi вiйни
Частина перша
«У життi кожного е три дуже важливi речi: по-перше, доброта, по-друге, доброта i, по-трете, доброта».
Генрi Джеймс
Передмова
За свое коротке життя я помирала двiчi. Хоча я не страждаю на невилiковну хворобу або знаходжусь у комi пiсля тяжкоi травми. Нi, це не так. Просто, як виявилось, в моему свiтi жити небезпечно. І бути вiдьмою не так чудово. Залишаеться лише очiкувати, коли смерть знову прийде до мене.
Глава 1. Невiдоме мiсце
– Менi доведеться поiхати? – звинувачувально запитала я. Хоча i знала, вiдповiдь на це запитання. – В мене не мае iншого виходу… Так ти менi сказала?
– Це твоя доля, так мае бути, – промовила мама.
– Нi це не доля, це… просто… – не буду краще казати.
Я пiшла з вiтальнi у власну кiмнату, та залишилась там до кiнця цього жахливого дня. Решту часу до приходу ночi, я збирала власнi речi. З думкою про те, як сильно ненавиджу власну родину. Вони нiби бажають спекатись мене, вижити iз того мiсця, яке називаю домом уже 17 рокiв, з моменту народження.
– Завтра я поiду, – прошепотiла я. – Сподiваюсь, ти будеш задоволена, мамо.
Тук-тук.
Почувся гуркiт в дверях моеi кiмнати. Там стояла мама. Я це вiдчуваю, ii магiя мае певний вiдтiнок, якщо це можна так назвати.
Звичайно ж я не вiдчинила.
– Мила, будь-ласка, послухай мене. Я розумiю тобi важко усвiдомити, але так мае бути, – повторювала здаеться в соте вона. – Ти маеш поiхати i знайти приховану релiквiю нашоi родини в будинку, мiстечка Пiнс. Тiльки так, ти пiдтвердиш свое благородне вiдьомське походження, i станеш тим ким повинна бути.
– Йди, просто йди. Я мушу побути на самотi, – вiдповiла я.
Нiби недостатньо того, що я вiдьма. І доволi добре знаю магiю. Навiщо шукати безглузду релiквiю? Менi навiть нiхто не сказав, що це мае бути. Моя сестра Аманда в свiй час теж щось шукала, здаеться стару брошку, але мiсце пошуку не знаходилось в iншому штатi, та в iншому мiстi. Для неi пошук зайняв всього лише декiлька тижнiв, i проходив вiн в магазинi «Все старе мае життя» (антикварна лавка мiстера Лейба). Вiн ще той скряга. За будь-яку рiч в своему магазинi здере величезнi грошi. Проте вiн нiколи не торгуе смiттям. Весь товар в його крамницi вiдверто кажучи, на вагу золота. Вiд нього так i вiе iсторiею, енергiею часу.
Ось старе люстерко Камiли Мiранс. Вона була знатною жiнкою i померла в 90 рокiв. Йому цей так званий скарб дiстався вiд онуки панi Мiранс. Бiдолаха не усвiдомлювала, як дорожила даним предметом ii бабця. Все ж люстерко потрапило в магазин i вiдразу привернуло увагу всiх дiвчат. Якi тiльки-но побачиш його вiдразу бажаеш мати. І справа не в оформленнi (метал поеднаний зi срiблом та каменями). Нi, справа в енергетицi речi. Здаеться, один погляд в нього, i ти починаеш собi подобатись. Кожна дiвчина завжди критично вiдноситься до своеi зовнiшностi, i рiдко зустрiнеш на 100 % задоволених собою. Завдяки люстерку панi Мiранс починаеш вiдчувати. Магiя хтось скаже. Я як справжня вiдьма вiдповiм, це не магiя. Скорiше енергетичний залишок. Так ми називаемо тi предмети котрi зберiгають певну енергiю власного господаря на протязi тривалого часу. Тепер люстерко буде вiдображувати енергiю Камiли, яка завжди милувалась своею зовнiшнiстю. Щиро кажучи, не всi речi володiють такою здатнiстю.
Ось так, в купi усiляких шкатулок, гаманцiв, картин та рiзноi всячини, моя сестра знайшла величезну синю бро