Польоти без пiлота

Ярослав Рачковський

Повiтряна куля. Чи не кожен iз нас захоплюеться цим витвором технiчного мистецтва, здатним здiйснити у вишуканий романтичний спосiб давню мрiю людини про полiт над землею. Водночас, мабуть, далеко не кожен iз нас знае, що полiт повiтряною кулею з пiлотом-професiоналом на борту вважаеться найбезпечнiшим в авiацii, а ii конструкцiя е найнадiйнiшою серед лiтальних апаратiв. Та якось повiтряна куля потрапила до рук сучасних авантюристiв…

Ярослав Рачковський

Польоти без пiлота

Як тiльки сонячний диск пiднявся з-за горизонту, команда повiтряноi кулi взялася до роботи. Тепловий аеростат треба було пiдготувати до чергового польоту з пасажирами. Цього разу долучитися до повiтроплавання виявили бажання двое закоханих. Хлопець i дiвчина вже прибули до мiсця старту, яким слугувала галявина парку бiля старовинного замку, i зацiкавлено спостерiгали за злагодженими дiями трьох молодих членiв команди, що працювали швидко, але без поспiху. Роман як пiлот теплового аеростата контролював процес i зрiдка вносив певнi корективи у дii Юрiя та Олександра.

Передусiм старший в екiпажi зателефонував у мiсцевий пiдроздiл служби аеронавiгацiйного руху i пiдтвердив намiр здiйснити полiт, заявку на який було надiслано напередоднi. Далi Роман запустив угору метеозонд, тобто, кульку, заповнену гелiем, щоб дiзнатися, куди дме вiтер на рiзних висотах. Пiсля цього величезну оболонку повiтряноi кулi розклали на травi та прикрiпили до кошика i пальника. І майже вiдразу за допомогою вентилятора почалося нагнiтання в оболонку прохолодного ранкового повiтря. Коли воно частково наповнило кулю, пiлот запустив гучний пальник для нагрiвання повiтря i спрямував полум’я в отвiр оболонки. Куля стала досить стрiмко набирати свою основну форму i невдовзi вже прагнула змiнити горизонтальне положення на вертикальне. Команда не перешкоджала цьому, водночас акуратно та впевнено притримувала тепловий аеростат.

Невдовзi пiдготовчi роботи були успiшно завершенi i настала урочиста мить, коли пiлот звернувся до молодоi пари, яка з нетерпiнням i трепетом очiкувала старту:

– Друзi, ласкаво просимо вас зайняти своi мiсця на борту повiтряноi кулi та приготуватися до польоту!

Хлопець i дiвчина пiдбiгли до кошика i зовсiм скоро опинилися у ньому. Роман обмiнявся з членами наземного екiпажу кiлькома фразами, вiддав команду про старт, увiмкнув пальник на бiльшу потужнiсть, Юрiй вiдв’язав линву, якою куля була прикрiплена до автомобiля, а Олександр вiдпустив гондолу, пiсля чого лiтальний апарат вiдiрвався вiд землi i став невпинно та плавно набирати висоту. Яскраве видовище початку польоту теплового аеростата на тлi древнього замку приемно вражало. У думках пасажири наче поверталися на кiлька столiть назад, коли вiдважнi першопрохiдцi робили важливi кроки на шляху до здiйснення дуже давньоi мрii людини про полiт над землею. І це були тiльки першi секунди польоту, а попереду на закоханих повiтроплавцiв очiкували ще дуже багато розкiшних вражень.

У той час, коли куля пiднялася над селом Замковим на сотнi метрiв, сонце вже досить яскраво освiтлювало навколишню багату на рiзноманiтнi принади мiсцевiсть. Були тут i затишнi водойми, i височини, вкритi зеленню, i навiть стрiмкi скелi. Дiвчина дiстала зi сумочки камеру, увiмкнула ii та стала фотографувати i знiмати на вiдео численнi мальовничi краевиди. Не оминула увагою себе та коханого, зробивши на пам’ять кiлька колоритних селфi.

– Хоча сьогоднi ранок досить прохолодний, та пiд час польоту це майже не вiдчуваеться, чи не так? – пасажир аеростата звернувся до своеi дiвчини.

– Так, дiйсно, – погодилася вона, а пiсля нетривалоi паузи запитала у пiлота, – цiкаво, а з чим це пов’язано?

– Справа у тому, що повiтряна куля рухаеться зi швидкiстю вiтру, тож вiн не створюе дискомфорту для тих, хто перебувае на ii обладку, – охоче пояснив Роман i додав, – окрiм цього, тепло вiд полум’я пальника поширюеться не тiльки в оболонку, але й у кошик, пiдтримуючи тут у ранковий i вечiрнiй час, коли зазвичай вiдбуваються польоти, комфортну температуру.

– А чому кулi зазвичай запускають вранцi та ввечерi? – зад