Скелет у шафi

Леся Бернакевич

Ця повiсть – про психологiчнi взаемовiдносини в людей, якi не змiнюються з летом рокiв i е складними в будь-яку епоху. Читач переноситься у двадцяте столiття, де подii розвиваються на фонi часiв тоталiтаризму.

Леся Бернакевич

Скелет у шафi

Англiйцi стверджують, що кожна сiм’я мае свого скелета у шафi – таемницю, про яку не знають сусiди. Але мешканцям з острова туманного Альбiону, якi живуть за принципом «Мiй дiм – моя фортеця», це й не важко. Проте чи можуть бути секрети в украiнському поселеннi, яке, як вiдомо, е напрочуд акустичним: в одному хуторi чхнеш, а в iншому тобi «На здоров’я» вiдповiдають?

1

У працiвницi науково-дослiдного iнституту Свiтлани Крохмальськоi померла бездiтна тiтонька, яка, як виявилося, все життя провела у якiйсь Обертiвцi, а помираючи, заповiла племiнницi свою хату. Свiтлана нiколи не бачила цiеi родички, хоча про ii iснування знала вiд батька. Той якось розповiдав про свою сестру, яка викладае iсторiю у сiльськiй школi i з якою вiн полаявся ще перед Свiтланиним народженням: не зiйшлися у поглядах на життя.

Звiстка про щастя колеги так втiшила вчених мужiв, що цього дня усi стiни iхнього кабiнету були в шампанському! І всi вони почали дуже iй догоджати. Коли Крохмальська, скажiмо, заварювала чай, то товариш Фукса гречно пропонував iй свою допомогу i полегшено переводив дух, почувши вiд Крохмальськоi, що вона чудово справиться сама. Гоблик без зайвого жалю дiлився з нею останньою цукеркою, яку пiд час чаювання, нiби з неуважностi, намагався спритно заховати до власноi кишенi, але йому це нiколи не вдавалося. А кульгавий професор Трусевич завше дарував iй усiлякi дрiбнички, дуже кориснi i необхiднi, за його словами, в господарствi: наприклад, мазь вiд артриту. Хоча в Крохмальськоi нiколи не болiли суглоби, Трусевич, спiвчутливо киваючи головою, потiшав ii, що не треба втрачати надiю, бо Свiтлана, мовляв, – молода i у неi все ще попереду!

Завiдувач кафедри Трусевич вiдразу розпорядився, аби Свiтлана провела тривалу вiдпустку в Обертiвцi. Крохмальська також радiла несподiваному щастю, бо нацiлилась на дешевi заготiвлi огiркiв та капусти, якi мала намiр розводити на дванадцяти сотиках землi покiйноi тiтоньки: на прилавках у магазинi можна було зустрiти овочi в саднах, якi або потопали у власному соцi, або перебували в комi, або стали неiстiвними вiд старостi. Втiм, якщо вряди-годи траплялися представники городiв та садiв, (наприклад, мандарини напередоднi нового року), то покупця змушували придбати до цих екзотiв i ще щось у навантаження. Наприклад, п’ять флаконiв препарату вiд молi. Правда, на ринках продавали пристойну садовину i городину, проте вона коштувала надто дорого, а Свiтланi, як жартували ii близькi, освiта не дозволяла багато грошей заробляти. Вона вдень вирощувала в ящику цибулю, а на нiч ховала ii вдома. Бо сусiдка ще могла поглумитися, одну цибулину з'iсти, а решту перевернути догори голiвками.

Щойно мiсто вичухалося пiсля зимовоi сплячки, як Трусевич, поплескуючи Крохмальську по плечу, зауважив, що вона – надто блiда, i залякуючи Свiтлану страшними недугами, почав переконувати ii в тому, що треба негайно вибиратися до Обертiвки – набратися сил вiд тамтешнього молока, яке можна пити, не ризикуючи життям. Адже чого тiльки не знайдеш у бiлому пiйлi, купленому у магазинi. Наприклад, вiн, Трусевич став власником цiлоi колекцii, в рiзнi роки виловлюючи у пляшках з молоком то шмат тараньки, то крильця метелика, то пiвметра мотузки. Одне слово, якщо вiрити Трусевичу, то життя в селi – то вишня в шоколадi.

Cпакувавши двi великi торби, яким би й кенгуру позаздрило, наукова спiвробiтниця вибралась у незнайому резервацiю, яка загубилася в лiсах. Для цього потрiбно було добиратися двi години зi Львова до району, а звiдтiль курсував до Обертiвки рейсовий автобус.

2

Усi селяни мали пересушенi вiд сонця обличчя, а потрiскана на iхнiх п’ятах шкiра нагадувала кору дерев. Поклавши монети на жертовник бiля водiя, хуторяни проходили до середини автобуса iз клунками та сiтками, з яких виднiлися булки, рубанцi вареноi ковбаси, помiдори, огiрки, головки капусти, i