Цiна перемоги

Катерина Ічiтовкiна

На iподромi «Квiнтер-Блю» пануе атмосфера свята. Здавалося б, нiчого не передбачае бiди: навколо лунае музика, веселий гамiр, на бiговiй дорiжцi змагаються за першiсть кращi скакуни. У розпал веселощiв зникае жокей, що скакав на конi, який був мало не останнiм у списку претендентiв на перемогу. Невдовзi детектив Джерi Деп i його вiрний друг Жуль, якi приiхали насолодитися святковим дiйством, знаходять у вiддаленому загонi бездиханне тiло жокея. Деп зiзнаеться, що хлопець загинув з його вини i залишае iподром. Жуль не може пiти за ним, бо на кону стоiть репутацiя власника iподрому, який доводиться Жулю шурином. Чоловiк опиняеться на шляху небезпечноi банди, за що мало не платить життям. Що чекае Жуля на дорозi до розгадки таемничоi смертi жокея? Чи повернеться Деп, щоб врятувати друга?

Катерина Ічiтовкiна

Цiна перемоги

Роздiл 1

Моею найбiльшою пристрастю були конi. Звiсно, переважну частину свого теперiшнього часу я присвячую Депу. Пригоди, сповненi таемниць, загадок, iнодi небезпеки запаморочили менi голову. Усi своi навички, отриманi за час навчання на факультетi журналiстики, я використовую при написаннi iсторiй про мого найкращого друга i неперевершеного детектива Джерi Депа.

Але забути коней я не змiг. Мама бачила мою прив’язанiсть до цих грацiозних тварин i всяк пiдтримувала сина. Вона записала мене у школу верховоi iзди. Я навiть певний час мрiяв про професiю жокея. Але так склалося, що прiоритети змiнилися i я вирiшив стати письменником або журналiстом. Тiльки забути справу, якiй було присвячено бiльшу частину дитинства i юностi – вчинок, рiвносильний злочину.

Довгий час доводилося вiдкладати веселковi мрii на потiм. Деп не давав менi навiть присiсти. Круговерть розслiдувань i злочинiв захопила мене з головою. Але потiм життя круто змiнилося. Я зустрiв ii!

Пiд час однiеi зi справ Депа я зустрiв неймовiрно гарну рудоволосу дiвчину iз смарагдовими проникливими очима. Рубi стала коханням усього життя. Зараз, у моi 28 рокiв, я мав те, про що навiть не мрiяв якийсь десяток рокiв тому – мiцний шлюб, улюблену роботу, вiрних друзiв, сповнене пригод життя. До того ж, уже 2 мiсяцi ми з Рубi чекаемо первiстка.

Уже через певний час пiсля знайомства з майбутньою дружиною я дiзнався, що ii батько – власник iподрому «Квiнтер-Блю», названого на честь першого жеребця, який прославив iм’я мiстера Пейджа i став родоначальником багатьох вiдмiнних жеребцiв i кобил чистокровноi англiйськоi породи. Пiсля смертi мiстера Пейджа iподром вiдiйшов його дiтям – Рубi i Чарльзу. Так як Рубi живе зi мною в Лондонi, Чарльз взяв на себе усi справи.

Ми з Рубi частенько навiдуемося туди. Моя душа тягнеться до коней. Я допомагаю доглядати за ними, катаюся верхи, просто броджу конюшнями.

Про коней можу говорити вiчно. Але цього разу моя iсторiя про цих дивовижних створiнь буде лише доповненням до новоi пригоди разом з Депом.

* * *

6 серпня 2015 року – це наша з Депом кругла дата. Рiвно 6 рокiв тому я втратив маму. Менi було 23. Здавалося б, уже досить багато для початку самостiйного життя, але без людини, яка завжди зрозумiла б i пiдтримала, я практично здався i почав потрапляти у поганi компанii, запив, не зважав на вмовляння тiтки Летицii, яка була для мене единою рiдною людиною, зупинитися i спробувати прийняти мамину смерть i продовжити жити так, як вона навчала. Тiльки на мене усе це не дiяло. Дiйшло до того, що через п’яну бiйку мене забрали у полiцiю. Там я i зустрiв 25-рiчного Джерi Депа, у життi якого також тяглася суцiльна чорна смуга. Його вигнали з полiцii, дружина покинула через постiйнi затримки на роботi, забравши з собою 2-рiчну доньку.

Ми випадково зiштовхнулися у коридорi Скотланд-Ярду. Обое були у паскудному настроi. Нiби якийсь енергетичний мiст поеднав двох невдах. переглянувшись, ми обмiнялися похмурими поглядами i вiдразу вiдчули, що такий викрутас долi не випадковий. Деп випросив у начальника останню послугу i вмовив випустити мене на свободу. Вiдтодi ми не розлучнi протягом останнiх 5 рокiв. Ця дружба стала для обох спасiнням. Ми навчилися жити новим життям, змирилися з втратами