Клiтка, або Дискотека 80-х
Василь Врублевський
«Ничто на земле не проходит бесследно» – цi слова iз колись доволi популярноi пiснi цiлком можуть слугувати за епiграф до роману-п?еси Василя Врублевського «Клiтка, або Дискотека 80-х». Основна дiя розгортаеться у липнi 1982 року – останнього лiта «епохи застою», серед активних персонажiв твору – вулична шпана, мiлiцейськi чини, кримiнальнi авторитети, партiйнi функцiонери, юнi «жрицi кохання». Дивним чином усi вони виявляються пов?язаними доволi тiсними, хоча на перший погляд майже невидимими, ниточками. Атмосфера блюзнiрства, життя за подвiйними стандартами, беззахиснiсть простоi людини перед котком «найсправедливiшоi i найгуманнiшоi суспiльноi формацii» – саме це i е визначальним тлом роману.
Василь Врублевський
Клiтка, або Дискотека 80-х
Роман для театру у жанрi «no nostalgie»
Дiйовi особи
Пара юних закоханих: «Равлик» i «Сонечко».
Добропоряднi (принаймнi, за визначенням) члени суспiльства: Секретар, Павлуша, капiтан, сержантХренов, Вiра Тихонiвна.
«Авторитет»: Аптекар.
Шпана зi Схiдноi: Матрос («король»), Щур, Царик, Шпрот.
Шпана iз Польовоi: Льопа («король»), Костомаха, Тарас, Сапа.
«Шалави»: Жанка, Алька (Сальмонела), Ленка (Воркута).
Іншi: Ірка, «Радiотьотя», Дядек, лiкар, медсестра, директор училища, директор кафе.
Масовка:мiлiцiонери, диск-жокей, конферансье, учнi ПТУ, вiдвiдувачi дискотек, ще дехто.
1
(«Девчонка из квартиры 45» / М. Гнатюк)
Лiто. Початок липня. Приблизно третя година дня. Парк iм. Гагарiна.
Парочка закоханих. Обом – десь рокiв по 17. Обое – у доволi строгому вбраннi.
Парочка неквапом прогулюеться алейкою. Вiн тримае у руцi шкiряного портфеля-«дипломата» чорного кольору.
«Равлик»(раптом зупинившись). Потримай, будь ласка… (Протягуе iй дипломата). Шнурiвка розв’язалася. (Присiдае навпочiпки. Зав’язуе шнурiвку на туфлевi. Пiдводиться, тягнеться рукою до дипломата). Дякую, сонечко!
«Сонечко». Будь ласка, равлику! (Кивае на дипломата). Слухай, ти що, гантелi у ньому носиш? Важкий!
«Равлик». Менi не важко… (Усмiхаеться). Ясна рiч, то не гантелi.
«Сонечко». Знаю! Знову книжок набрав?
«Равлик». Знову книжок набрав.
«Сонечко». А менi влiтку не читаеться. Узимку – iнша справа.
«Равлик». Довгими зимовими вечорами, коли за вiкном лютуе хуга, а у коминку трiщить вогонь, сiдаеш у крiсло-гойдалку, загортаеш плечi у ворсистий шотландський плед… Так?
«Сонечко». Приблизно так. Тiльки замiсть коминка – батарея опалення, замiсть крiсла – низенький ослiнчик, а замiсть пледу – бабусина вовняна хустка. Але все одно – чудово! І часу вдосталь, i настрiй вiдповiдний…
«Равлик». Менi теж зима подобаеться бiльше…
«Сонечко». А я хiба сказала, що менi зима подобаеться?
«Равлик». Я так зрозумiв…
«Сонечко». Нi. Узимку я часто хворiю. Застуда, нежить… Май це на увазi, равлику! Я створiннячко тендiтне. Менi потрiбнi догляд i увага.
«Равлик». Я доглядатиму тебе, мое тендiтне сонечко! Здуватиму пилинки i зiгрiватиму гарячим подихом своiм!
Обое весело i безтурботно смiються. Зупиняються бiля лавочки. Вiн ставить дипломата на лавочку, перехоплюе ii долонi. Стоять, дивляться одне одному у вiчi…
«Сонечко». То що, мiй турботливий равлику, ведеш мене на дискотеку?
«Равлик»(злегка скривившись). На дискотеку? Ти ж знаеш…
«Сонечко». Знаю. Ти не любиш…
«Равлик». Так, не люблю… Цей гамiр, гвалт, натовп… І музика… Менi вона не до вподоби. Ну, не подобаеться менi це «гугi-бугi-ба-ба-ба-бах!»
«Сонечко». Зрозумiло. Дискотеки ти не любиш. Це твое право…
«Равлик». Ну от, яка ти у мене молодець!..
«Сонечко». А мене? Мене ти любиш?
«Равлик». Обожнюю! Люблю! Кохаю!
«Сонечко». Обожнюеш! Кохаеш! Любиш! А на дискотеку зi мною йти не хочеш…
«Равлик». Ну… Сонечко!..
«Сонечко». Зрештою, ти маеш право… (Робить ображений вигляд).
«Равлик». Не ображайся… Добре, сонечко? (Вона – мовчить…) Ну, сонечко!.. (Намагаеться ii поцiлувати. Вона – ухиляеться). Ну, сонечко!.. (Вона вiдводить погляд убiк, зiтхае глибоко). Для тебе справдi це так важливо? (Вона – мовчить). Гаразд! Гаразд, сонечко!
«Сонечко»(радiсно). Згоден?
«Равлик»(трохи похнюплено, опустивши плечi). Згоден…
«
ЛитРес