Захiд сонця вручну

Петро Ящук

В украiнськiй лiтературi автор чи не вперше порушив сьогоднiшню проблему виживання в умовах духовного геноциду. Украiна живе на фiнiшi часу, про що йдеться в книзi оповiдань Петра Ящука “Захiд сонця вручну”. Автор пише про те, що вiн достеменно знае, в стилi американця Артура Хейлi (“Аеропорт“, “Готель“, “Колеса”). Слово книги розбивае в друзки закам’янiлi свiтогляд, розум, сумлiння, котрi через непiзнання Ісуса Христа, “що Вiн над усiма Бог, благословенний, навiки, амiнь.” (Римл. 9:5) оптимiзуються у нуль. Книга запропонована всiм, хто вiрить i любить.

Петро Ящук

Захiд сонця вручну

Присвячую пам’ятi батькiв

    Ящука Лаврентiя Іларiоновича

    Ящук Ольги Максимiвни

Живемо в епоху, коли безконтрольнiй людиноненависницькiй пiрамiдi глобалiзацii владою свiтових фiнансових структур Мiжнародного Валютного Фонду i Всесвiтнього Банку надана можливiсть дiяти за необмеженою волею, яка не тiльки взяла махровий сатанiзм собi у партнери, а й сама потрапила пiд ковпак свiтового сатанiзму через «скептицизм невiгластва» за термiнологiею фiлософа Артура Шопенгауера. Християнську духовнiсть народiв, через заслання агентiв всеiдного войовничого бiсiвства в християнство, трансформують у безплiдну пустелю. Доруйновують реформами-революцiями i безробiттям середнiй клас суспiльства як основу кожноi нацii, кожного народу, молоде поколiння яких винищують розпустою, алкоголем, наркотиками. На руiнах нацiональноi належностi народiв зводять Новий свiтовий Порядок, котрий незмiримо потужнiший вiд Нового нацистського Порядку, який уже панував у Європi; Новий свiтовий Порядок не залишае жодному народовi найменшоi можливостi на виживання – духовне чи фiзичне. Свiтова влада сатаноiдiв на чолi з iхнiм очiкуваним полiтичним антихристом-месiею, на конi протистояння християнству i переслiдування християн ось-ось постане для планети апокалiпсисом. Обманутi пожадливостями не приймають любовi правди, щоб iм спастися, а дедалi бiльше занурюються в ненависть неправди, «щоб стали засудженi всi, хто не вiрив у правду, але полюбив неправду» (2 Солун., р.2.).

На фiнiшi часу живе й Украiна, про що йдеться в книзi оповiдань Петра Ящука «Захiд сонця вручну». Автор пише про те, що вiн достеменно знае, в стилi американця Артура Хейлi («Аеропорт», «Готель», «Колеса»). Слово книги розбивае в друзки закам’янiлi свiтогляд, розум, сумлiння, котрi через непiзнання Ісуса Христа, «що Вiн над усiма Бог, благословенний, навiки, амiнь.» (Римл. 9:5) оптимiзуються у нуль.

В украiнськiй лiтературi автор чи не вперше порушив сьогоднiшню проблему виживання в умовах духовного геноциду.

Книга запропонована всiм, хто вiрить i любить.

Промовив же Вiн i до народу: «Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете: «Зближаеться дощ», i так бувае. А коли вiе вiтер пiвденний, то кажете: «Буде спекота», i бувае.

Лицемiри, лице неба i землi розпiзнати ви вмiете, чому ж не розпiзнаете часу цього?

    Єв. Луки 12:54–56.

Їм буде непросто – тим, хто покладаеться на iстину авторитету, замiсть того, щоб покладатися на авторитет Істини.

    Джеральд Мессi, египтолог.

Свою Украiну любiть,

Любiть ii… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неi «Господа молiть».

    Тарас Шевченко

АЛЬТЕРНАТИВА

…без Мене нiчого чинити

не можете ви.

    Єв. Івана 15:5.

Перемiни в життi краiни досягли й О-га. Рейк’явiкська надсекретна зустрiч партiйного iмператора «iмперii зла» зi склеротичним iмператором «iмперii Хелувiна», в наново перештукатуреному палацi вiд будь-яких стороннiх вух i очей, переплюнула в своiй гробалiзаторськiй зашореностi людиноненависництво мюнхенського зговору 1938 року подiбного кагалу передвоенних полiтикiв. По тiй неоiмператорськiй зустрiчi зреалiзувався ГКЧП, перекалькований один до одного з вiдредагованого Ароном Керенським (Кiрбiсом) Корнiловського «заколоту» 1917 року, який заткнув за пояс силовикiв i вiдкрив дверi демонстрацiйнiй марнотi мас-населення, дев’ятивальнiй темрявi духовного i матерiального зубожiння, деградацii в демонкратiю, – лiд зрушився, поiхали… Далi, – евроремонт всiх iнших дорiг, якими оптимiзатори оптимiзують ненависних