Соната для вiтру та ночi

Ярослав Трiнчук

Цей роман не е прямим продовженням твору «Кожному свое». Хоча деякi персонажi «примандрували» саме з нього. Можливо, тому, що ворог остався той самий. Украсти пiдводний човен у кагебiстiв – завдання не просте. Тим бiльше, що у тому човнi схована програма на знищення людства. Друзi – колишнi супротивники (кагебiст i захисник незалежноi Украiни) – шляхом неймовiрних зусиль це зробили. Несподiваною нагородою хлопцям стала зустрiч з незвичайними, дещо наполоханими i розчарованими жiнками.

Ярослав Трiнчук

Соната для вiтру та ночi

ЧАСТИНА ПЕРША

МЕТОД

ВСТУП

Метод – унiверсум, що надае поняттям, явищам, вчинкам певного специфiчного наповнення. До прикладу: украсти – злочин. У всi часи, в усiх народiв. Застосував метод – нема крадiжки, е бiзнес, полiтика, закон. Крiм того Метод – цей генiальний винахiд людини – дае можливiсть робити аналiз, прогноз, давати оцiнку, i результат буде таким, яким його накреслить Метод. Метод регулюе стосунки мiж державами, народами, спiльнотами, а також мiж кримiнальниками та полiтиками. Останнiх тасуе вiдповiдно до вимоги сильнiшого i визначае iм мiсце у соцiумi – кому владу, кому тюремнi нари. Безвiдносно до вчинку. Метод – це спосiб обманути, перемогти, убити. Ворога, ближнього, невинного. (Згадаемо Давида й Голiафа, Івана Хрестителя, Ісуса Христа). Метод – спосiб утвердитись, зневаживши слабкого, вiдвоювати собi мiсце, знищивши суперника. Метод – прагнення i оправдання грiха, втеча вiд нього i втеча до нього, спосiб дослiдження його. Метод – спосiб заперечення грiха. Метод – строiтель цивiлiзацiй i iх убивця; бордель, що надае притулок збоченцям, комунiстам i пiратам, а безпринципностi – опору; Метод оправдовуе вiйни, злочини, насильства, що творяться з единою метою – забрати собi чуже. Саме у Методi знаходять виправдання бридотнi справи Верховноi Ради Украiни чотирнадцятого скликання та президента Кучми. Пiсля колеса, Метод – винахiд найвидатнiший, якщо не рахувати мiнi юбки. Кiнець двадцятого столiття принiс Методу суперника. Точнiше – ворога. Ворога, який спроможний Метод зруйнувати. Це комп’ютер та Інтернет. Інтернет, якщо знайде опертя у християнствi, уб’е не тiльки Метод – всi похiднi його. Інтернет змiнить цивiлiзацiю – цивiлiзацiю фiзiологii змiнить на цивiлiзацiю розуму. Коли ж не зробить це, то перетвориться на милицi до розуму, ускладнить вiдносини людини та природи i сприятиме знищенню природи. Цебто – самоi людини. Отже, започаткуе парадигму нового Методу. Не забуваймо: потоп (покарання) – це Метод. Чорнобиль – теж. Власне, початок Методу – то вигнання iз Раю. Цiкаво, чому Творець так учинив? Чому вигнав iз Раю свое творiння? Посягнули на те, чим скористатись не змогли би? Нi. Впустили (пiзнали) зло у своi душi. За це покару мае нести тiло. «За те, що ти… iв з дерева, з якого я наказав тобi не iсти, проклята земля через тебе. В тяжкiм трудi живитимешся з неi по всi днi життя твого…» Вiдтодi тiло стае вмiстилищем отого зла, керуеться цим злом i, вписуючись у довкiлля, сiе зло. І пожинае зло. Але Декарт не винен, що iснуе Метод.

Так розмiрковував собi Василь Бутович, намагаючись, вже вкотре, увiйти до iнформацiйного поля Землi, як заповiдав йому колись Братишин, його навчитель, його друг, кому вдалося з Полем законтактувати. Та не даеться Поле Василевi. Братишину далося, йому – нi.

Але вiн впертий. І хоче знати: чому людина зла, нiкчемна, агресивна; чому вона зрадлива, обмежена, нещасна. Хоча… вiн знае. Людина – раб фiзiологii своеi. Оце – i вся причина. Адаму захотiлося пiзнати, що е зло – ну i пiзнав. На власнiй шкурi. Цебто, фiзiологii. Творець заборонив дослiджувати зло, Адам порушив заборону й впустив його до себе. З тих пiр воно вжилося з нами так, що вiдшкребти його вiд себе людина вже не годна. Вигнання з Раю – це програма на плотську насолоду, еротику, фiзiологiю як на найвищу цiннiсть. Тому людина так себе поводить, як прагне ii плоть – i творить зло. А вiн, Василь, шукае дива. Того, чого не може бути. Та коли чесно, вiн боiться знати правду. От вiн пiзнае Істину, а далi як? – у мозок б’е питання, i вiдповiдь: а що, коли вона