Львiвська антологiя. Том I. Вiд давнiх часiв до початку ХХ ст.

Антология

Юрiй Павлович Винничук

Створення антологii лiтератури Львова вже давно на часi. Адже такоi кiлькостi книжок i часописiв не видавали нiде в Украiнi, окрiм Львова, ще iз Середньовiччя. Вихованцi захiдних унiверситетiв, такi як Юрiй Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастiян-Фабiян Кльонович та iншi, жили у Львовi й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патрiотами Русi. Давньою писемною украiнською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентiй i Стефан Зизанii, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникiй Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрiй Рогатинець, Мелетiй Смотрицький. Першi сценiчнi твори украiнською мовою теж з'явилися у Львовi. То були iнтермедii «Продав кота в мiшку» та «Найлiпший сон». Перший том антологii завершуеться лiтературою початку XX ст. i знайомить читачiв не тiльки з украiнськими класиками, але й з менш вiдомими авторами та класиками польськоi i австрiйськоi лiтератури, якi були пов'язанi зi Львовом i Львiвщиною. У виданнi також представленi народнi та лiтературнi казки й оповiдання, якi зацiкавлять широкi читацькi кола.

Львiвська антологiя

Вiд давнiх часiв до початку XX сторiччя

І том

Передмова

Перлини лiтературноi Львiвщини

Якось так сталося, що Львiв черговий раз пасе заднiх, бо iншi регiони Украiни давно вже повидавали антологii своеi лiтератури, i тiльки лiтература Львiвщини перебувала в якихось нереалiзованих планах i намiрах. Принаймнi проекти такоi антологii раз по раз вигулькували у рiзних списках i поданнях, та нiколи не були зреалiзованi.

Але, з другого боку, антологiя Львiвщини – найважча для упорядкування i видання. Щоб представити ii гiдно у всьому розмаiттi, треба б не двох-трьох томiв, а доброго десятка. Бо якщо порiвняти кiлькiсть книжок i часописiв, якi видавалися у рiзнi часи у Львовi та Киевi, то Львiв буде на першому мiсцi. В середнi вiки тут видавали лiтературу на кiлькох мовах, а в XIX ст., коли в росiйськiй Украiнi вийшов лише один украiномовний часопис «Основа», який проiснував лише два роки, у Львовi таких часописiв було видано сотнi. І вже у 1920 – 1930-х роках знову бачимо дозовану кiлькiсть советських перiодичних видань i знову ж таки сотнi львiвських.

Вiдтак створювати антологiю лiтератури Львова надзвичайно важко через те величезне розмаiття матерiалiв, з яким доводиться працювати. А крiм того, не все ще перекладено з лiтературноi львiвськоi спадщини, яка була творена латинською та польською мовою. Вихованцi захiдних унiверситетiв Юрiй Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастiян-Фабiян Кльонович, Миколай Рей, Симон Симонiд (Шимон Шимонович), Симон Пекалiд, брати Зиморовичi – Бартоломей i Симон – усi вони творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патрiотами Русi.

Давньою писемною украiнською мовою творили в XVI–XVII сторiччях викладачi школи при Успенськiй церквi – Лаврентiй i Стефан Зизанii, Кирило Транквiлiон Ставровецький, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникiй Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрiй Рогатинець, Мелетiй Смотрицький.

Наприкiнцi XV ст. у Львовi з'явилися першi книгарнi, а деякi заможнi мiщани укладали своi власнi книгозбiрнi. Ба навiть першi друкарнi були украiнськi. Іван Федоров надрукував у 1573–1574 роках найстарiшу книгу в Украiнi.

Першi сценiчнi твори украiнською мовою теж з'явилися у Львовi. То були iнтермедii «Продав кота в мiшку» та «Найлiпший сон», якi увiйшли в польську мiстерiю Якуба Гаватовича в 1619 р. Кирило Транквiлiон-Ставровецький, який вчився у Львовi, а згодом, у 1580-х роках, був викладачем грецькоi i старослов'янськоi мов у Львiвськiй братськiй школi, писав давньоукраiнською мовою, наближеною до народноi. У 1646 р. вийшла збiрка його прозових i вiршованих творiв «Перло многоцiнное».

Завдяки великому подвижниковi Івановi Левицькому, який уклав грунтовну бiблiографiю украiнських видань у Галичинi, включно з детальним змiстом кожного часопису, маемо змогу отримати повну картину лiтератури XIX ст. Але не вся ця лiтература ще прочитана i дослiджена.

Перший том цiеi антологii завершуеться лiтературою початку