Тарас Шевченко та його доба. Том 2

Рем Георгiйович Симоненко

Вiктор Анатолiйович Берестенко

Тритомник «Тарас Григорович Шевченко та його доба» – це документально-хрестоматiйне висвiтлення життя й дiяльностi видатного сина Украiни великого Кобзаря. В ньому зiбраннi ретельно перевiренi документи, що збереглися, автентичнi спогади сучасникiв – друзiв i соратникiв Шевченка, якi близько знали поета, а також науковi дослiдження, що базуються на об’ективному вiдборi фактiв, грунтовному й неупередженому iх висвiтленнi.

І том розповiдае про становення й розвиток Шевченкознавства, про дослiдження творчоi спадщини великого митця – поета, художника, революцiонера, а також про його злиденнi роки дитинства i юностi а ж до визволення з крiпацтва i вступу до Петербурзькоi академii художеств.

Симоненко Р. Г., Берестенко В. А.

Тарас Шевченко та його доба

Т. Г. ШЕВЧЕНКО І РЕВОЛЮЦІЙНИЙ РУХ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТОЛІТТЯ

Повстання декабристiв та його наслiдки – головний пiдсумок революцiйного руху першоi половини ХІХ столiття

«Научная обработка истории декабристов, – стверджуе один з провiдних знавцiв iсторii ХІХ столiття академiк Микола Михайлович Дружинiн, – получила своё развитие сравнительно недавно: только революция 1905 г. заострила внимание исследователей на истоках революционного движения, заставила пристальнее всмотреться в его социально-экономическую базу и сделала более доступными материалы государственных хранилищ. Почти одновременно появились, с одной стороны, крупные описательные работы, опиравшиеся на подлинные материалы Следственного комитета (М. В. Довнар-Запольского, В. П. Семевского), с другой стороны – новая материалистическая концепция, которая разрушила либеральную легенду о декабристах (статьи К. Н. Левина и М. Н. Покровского»[1 - Н. М. Дружинин. Избранные труды. Революционное движение в России в XIX веке. М., 1985. С. 5.].

Шевченко та декабристи

1825 року, коли вiдбулося найвiдомiше повстання на Сенатськiй площi – Тарасу Шевченку було лише одинадцять рокiв. Хлопчик, та ще й перебуваючи в крiпацькiй неволi, зрозумiло, не мiг дiзнатись, тим бiльше – оцiнити цю важливу iсторичну подiю. Це сталося пiзнiше.

Спочатку – в художньому мистецтвi, зрештою, на далекому засланнi та по дорозi звiдти. 3 листопада 1857 р. у Нижньому Новгородi Шевченко жадiбно вiдшукував та знайомився зi змiнами в полiтичному життi, що вiдбулися за час його десятирiчного ув’язнення. Далеко не другорядну роль у цьому Тарас Григорович вiдводив освоенню новiтньоi полiтичноi лiтератури. Три днi тому вiн з гiркою iронiею занотував у «Щоденнику»:

«После десятилетнего поста я разом бросился на книги, объелся и теперь страдаю несварением в желудке. Другой причины я не знаю этому томительному нравственному бездействию. Рисовать ничего порядочного не могу, не придумаю, да и помещение моё не позволяет»[2 - Тарас Шевченко. Зiбрання творiв: у 6 т. Т. 5. Щоденник… К., 1980 – 1984. С. 125.].

Але тодi, 3 листопада, Шевченко був уже в iншому настроi. На його думках i настроях виразно позначився, очевидно, тонус, яким жила Росiя на початку другоi половини ХІХ столiття. Їi революцiйнi сили отримали твори Іскандера – Олександра Івановича Герцена, «Колокол» якого залунав у думках i прагненнях передових сил вiтчизняного суспiльства. Шевченко також вiтав виразно iнший напрям друкованих за кордоном видань, якi вiдповiдали його виношеним у нестерпних умовах царського заслання: «Сегодня воскресенье, и я, как порядочный человек, причепурився и вышел из дому с намерением навестить моих добрых знакомых. Зашёл я к первому мистеру Гранду, англичанину от волоска до ноготка. У него, у англичанина, я в первый раз увидел сочинения Гоголя, изданные моим другом П. Кулишем. Друг мой немного подгулял.

У него же, у Гранда, и в первый же раз увидел я «Полярную звезду» Искандера за 1856 год, второй том. Обёртка, т. е. портреты наших первых апостолов-мучеников, меня так тяжело, грустно поразили, что я до сих пор ещё не могу отдохнуть от этого мрачного впечатления.»

Вимрiяна Шевченкова мета

Как бы хорошо было, если бы выбить медаль в память этого гнусного события. С одной стороны