Історiя чемпiонатiв Європи з футболу

Тимур А. Желдак

Зараз це важко собi уявити, але всього якихось 60 рокiв тому не iснувало такого поняття – «Чемпiонат Європи», а першi континентальнi змагання були зустрiнутi провiдними европейськими футбольними краiнами вкрай негативно. Минув час, i зараз Чемпiонат Європи став подiею, яка виходить далеко за рамки просто футбольного змагання.

У всiх 13 европейських першостей, що минули, – своя iсторiя. Історичним став уже i Євро-2012 в Украiнi та Польщi.

Це видання – не лише збiрка довiдковоi iнформацii (хоча любителi статистики також знайдуть тут багато корисного), це емоцii i переживання, невiдомi факти i загадки забитих i незабитих голiв, перемоги й поразки, героi i невдахи… Тобто футбол – найкраща в свiтi гра у всiх ii проявах.

Ця книжка – продовження «футбольноi серii» видавництва «Фолiо», розпочатоi книжками «Билицi та вигадки украiнського футболу» (iсторiя киiвського «Динамо»), «Знаменитi постатi украiнського футболу» та «Історiя украiнського футболу».

Тимур Анатолiйович Желдак

Історiя чемпiонатiв Європи з футболу

Роздiл 1

ЄВРО-1960. Перша i едина перемога

Історiя до ЄВРО

Сьогоднi важко уявити людину – не обов’язково вболiвальника – яка б не чула про Чемпiонати Європи з футболу. Усiм вiдомо про змагання, що проводяться раз на чотири роки.

Для когось це «рiк Олiмпiади» (Чемпiонати Європи проводяться, як правило, за мiсяць-пiвтора до головного спортивного форуму чотирилiття). Але для справжнiх шанувальникiв футболу це змагання вже давно затьмарило олiмпiйський турнiр (якщо говорити про його футбольну складову) як за силою команд, що беруть участь, так i за градусом пристрастей, iнтригою й престижем виграшу турнiру. Може скластися враження, що Чемпiонати Європи – ледь не одне з найстарших свiтових футбольних змагань. Та i як може бути iнакше, адже футбол – европейського походження, а провiднi европейськi чемпiонати розiгруються вже пiвтора сторiччя.

Сьогоднi важко повiрити, але Чемпiонат Європи – один з наймолодших турнiрiв. Вiн з’явився завдяки наполегливостi декiлькох ентузiастiв на 30 рокiв пiзнiше Чемпiонату свiту. На той час збiрнi в Латинськiй Америцi вже 44 роки змагалися в континентальних змаганнях. Коли першi европейськi нацiональнi команди зiйшлися в першому матчi за право називатися найсильнiшими на континентi, уже кiлька рокiв розiгрувалися Кубок Чемпiонiв УЄФА й Кубок Ярмаркiв, що став згодом Кубком УЄФА.

Слiд визнати, що з’явився турнiр европейських футбольних збiрних не стiльки «завдяки», скiльки «всупереч» бажанню федерацiй провiдних европейських краiн, якi ремствували… на надмiрну перевантаженiсть футболiстiв, яким доводилося грати – ви не повiрите! – до 40 матчiв на сезон. Для порiвняння – сьогоднi лiдери европейських грандiв, якщо залучаються до iгор збiрноi, можуть брати участь у 70–80 матчах за рiк.

Справжня ж причина, природно, фiнансового характеру, крилася набагато глибше – у порiвняннi iз внутрiшнiми чемпiонатами або навiть жорстко регламентованими мiжнародними змаганнями на рiвнi клубiв, европейська першiсть, що складалася з декiлькох матчiв iз чiтко не окресленими часовими рамками й сумнiвним статусом, мало приваблювала «грошовi» федерацii ФРН, Італii, Голландii, а також усi британськi федерацii. Вони довгий час «динамили» сам процес затвердження Європейською футбольною асоцiацiею регламенту змагання, а потiм довгий час вiдмовлялися брати в ньому участь.

Чемпiонат, а точнiше Кубок Європи – так змагання називалося споконвiчно – зобов’язаний своiй появi двом французам: батьковi й синовi Делоне. Перший – Анрi Делоне – будучи генеральним секретарем Французькоi федерацii футболу, запропонував проводити першiсть найсильнiших команд континенту раз на чотири роки. Другий, П’ер Делоне, пiдхопивши справу батька, витратив довгих шiсть рокiв на те, аби скласти регламент, умовити скептикiв i домогтися-таки проведення першого Кубка.

Помилкою Анрi Делоне футбольнi iсторики називають пропозицiю про проведення европейських першостей на конгресi ФІФА у 1927 роцi, на якому обговорювався регламент i схема проведення iншого турнiру, що зароджувався, – Чемпiон