Доба. Сповiдь молодого бандерiвця

Антiн Мухарський

Антiн Мухарський – письменник, арт-куратор, галерист, телеведучий. Засновник Союзу Вольних Художникiв «Воля або смерть» та мистецькоi платформи «Украiнський культурний фронт». Народився, живе та працюе в Киевi. Розлучений. Багатодiтний батько.

ОДНОЗНАЧНО НЕОДНОЗНАЧНИЙ РОМАН!!!

Неполiткоректний роман у чотирьох частинах, головним героем якого е молодий творчий, патрiотично налаштований юнак. Вiн описуе реальний день iз життя Украiни початку дев’яностих рокiв. Карколомний мiкс iз вiдвертих, майже сповiдальних моментiв буття. Змова проти молодоi держави Украiна, що тiльки-но постала на мапi свiту. Блискучi глави «Про евреiв» та «Про гомосексуалiстiв». Шокуючi факти залаштункового життя украiнського театру. А головне – радикальна емоцiйна вiдвертiсть, з якою головний герой рефлексуе на навколишню дiйснiсть, – викликають почуття захоплення, обурення, згоду та незгоду, примушують плакати i смiятися одночасно, але (це вже точно) нiкого не залишають байдужими!

Небажано читати цю книжку людям з обмеженими розумовими здiбностями, адептам рiзних людиноненависницьких та тоталiтарних iдеологiй, особам iз ознаками полiтичноi шизофренii, соцiокультурних та психопатичних станiв, спричинених браком освiти, культури та виховання, людям iз ознаками «совкового дебiлiзму», особам, яким не виповнилося 18 рокiв, та вагiтним жiнкам. Усi збiги iмен, подiй та мiсць, описаних у цiй книжцi, з реальними людьми та об’ектами е випадковими та не ставлять на метi нiякого iншого завдання, окрiм створення повноцiнноi художньоi картини свiту, часу i характерiв, описаних у творах. Пiсля прочитання цього попередження ЖОДНІ ПРЕТЕНЗІЇ НЕ ПРИЙМАЮТЬСЯ!!! ЗАБОРОНЕНЕ ЧИТАННЯ ЛЮДЯМ БЕЗ ПОЧУТТЯ ГУМОРУ!!!

Антiн Мухарський

Доба. Сповiдь молодого бандерiвця

Неполiткоректний роман у чотирьох частинах

Передмова

Восени 1994 року, коли я знiчев’я забрiв до Спiлки письменникiв Украiни, перестрiла мене на сходах мiсцева секретарка й сповiстила змовницьким тоном, що пiд проводом Спiлки якраз створено комiтет, у якому приймають рукописи на мiжнародний лiтературний конкурс «Гранослов». А потiм спитала, чи немае у мене чогось цiкавенького?

На ту пору лежали в шухлядi мого письмового стола кiлька нотатникiв, у якi я заносив певнi думки та враження вiд наших нацiонально-визвольних змагань часiв здобуття Незалежностi з року так 1989-го аж по нинiшнiй час, але вони потребували певноi систематизацii та редагування. «А чому б менi з тих нотаток не злiпити якусь повiсть чи й навiть роман?» – подумалося пiсля тоi розмови, i оскiльки часу вiльного мав купу, то увесь вересень i жовтень просидiв у бiблiотеках та на кухнi власноi квартири, вiд руки переносячи на папiр записи з нотатникiв.

За тi два мiсяцi «злiпилася» у мене досить пристойна повiсть, яку я не знав як назвати: «Герой нашого часу», чи «Як гартувалася криця», чи «П’ятниця. Тринадцяте», чи «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?». А оскiльки всi бiльш-менш пристойнi назви було вже розiбрано моiми лiтературними попередниками, то я й назвав оту повiсть «Доба», ну, в планi не просто вiдтинок часу, а в планi «Доба-Епоха» – просто, як кажуть, та зi смаком.

Саме вона й отримала гран-прi на конкурсi «Гранослов», а ще право бути виданою окремою книжкою у видавництвi «Украiнський письменник» накладом у тисячу екземплярiв (що е нинi неабияким лiтературним раритетом).

Цей «дебютний успiх» надихнув мене на продовження, i за якихось три наступних мiсяцi я перетворив повiсть «Доба» на повноцiнний роман у чотирьох частинах, який був майже готовий улiтку 1995 року.

Але часи стрiмко мiнялися, й нацiонально-пiднесене украiнське вiдродження початку дев’яностих змiнилося глухою апатiею, а часом неприкритою ворожнечею промосковсько-iмперських сил до всього украiнського, тим бiльше що у двох останнiх частинах мого роману пiднiмалися гострi соцiально-полiтичнi проблеми, що не вкладалося в прокрустове ложе офiцiйного дискурсу кучмiвськоi доби.

Погулявши по рiзних видавництвах з пропозицiею видати «Добу» окремою книжкою, я усюди отримав вiдмови й урештi закинув цю невдячну справу.

З тоi пори