Микола Лисенко

Сергiй Іванович Вергун

Ігор Анатолiйович Коляда

Юлiя Ігорiвна Коляда

Знаменитi украiнцi

Видатний пiанiст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842–1912) здобув блискучу освiту – закiнчив природознавчий факультет Киiвського унiверситету, потiм захистив кандидатську дисертацiю з бiологii, i йому пророкували блискучу кар’еру вченого. Але вiн обрав собi iнший шлях, пов’язавши свое життя з музикою. Пiсля навчання в Лейпцизькiй консерваторii (клас фортепiано) Лисенко став пiанiстом-вiртуозом. Вiн вчився у Римського-Корсакова в Петербурзькiй консерваторii, однак усе свое життя присвятив пропагуванню саме украiнськоi музики.

Інтереси Миколи Вiталiйовича були рiзнобiчними: вiн створив Товариство любителiв музики i спiву, працював у Пiвденно-Захiдному вiддiленнi Росiйського географiчного товариства, робив обробки народних пiсень, написав 10 опер, вокальних творiв, сонат, рапсодiй, сюiт, полонезiв, ноктюрнiв… А ще вiн володiв неабияким лiтературним талантом – одним iз перших iнтерпретував «Кобзаря» Шевченка, написав кiлька фольклорних праць i взагалi був людиною високоi ерудицii, енциклопедистом i багатогранно обдарованою особистiстю. Так що Миколу Лисенка цiлком справедливо називають гетьманом украiнськоi музики.

Ігор Коляда, Юлiя Коляда, Сергiй Вергун

Микола Лисенко

Анотацiя

Видатний пiанiст, хоровий диригент, композитор Микола Лисенко (1842—1912) здобув блискучу освiту – закiнчив природознавчий факультет Киiвського унiверситету, потiм захистив кандидатську дисертацiю з бiологii, i йому пророкували блискучу кар’еру вченого. Але вiн обрав собi iнший шлях, пов’язавши свое життя з музикою. Пiсля навчання в Лейпцизькiй консерваторii (клас фортепiано) Лисенко став пiанiстом-вiртуозом. Вiн вчився у Римського-Корсакова в Петербурзькiй консерваторii, однак усе свое життя присвятив пропагуванню саме украiнськоi музики.

Інтереси Миколи Вiталiйовича були рiзнобiчними: вiн створив Товариство любителiв музики i спiву, працював у Пiвденно-Захiдному вiддiленнi Росiйського географiчного товариства, робив обробки народних пiсень, написав 10 опер, вокальних творiв, сонат, рапсодiй, сюiт, полонезiв, ноктюрнiв… А ще вiн володiв неабияким лiтературним талантом – одним iз перших iнтерпретував «Кобзаря» Шевченка, написав кiлька фольклорних праць i взагалi був людиною високоi ерудицii, енциклопедистом i багатогранно обдарованою особистiстю. Так що Миколу Лисенка цiлком справедливо називають гетьманом украiнськоi музики.

Роздiл перший. Родовiд

Козацькому роду немае переводу, в якому браття милують згоду.

Микола Лисенко мiг справдi хвалитися, що вiн «iз дiда-прадiда козак», що в його жилах нема нi краплi не украiнськоi кровi.

Рiд Лисенкiв по батьковiй лiнii походив iз козацькоi старшини, вiдомостi про яку вiдомi з початку XVII столiття. Засновником роду за сiмейними переказами вважаеться сподвижник Максима Кривоноса, легендарний козацький гайдамацький ватажок Вовгура[1 - Вовгура – хижак iз родини собак, великий шкiдник сiльськогосподарських тварин, поширений по всiй Украiнi, за винятком пiвденного Криму.] Лис, «що походив вiд запорожцiв, i був хитрий, як лис, i хоробрий, як вовк». За переказами, Вовгура Лис, що наводив жах на польське панство, як напередоднi, так i пiд час боiв iз польською шляхтою у роки Нацiонально-визвольноi вiйни украiнського народу пiд проводом Богдана Хмельницького середини XVII ст., «мав пiд два метри зросту i обносив камiнне жорно круг млина тричi поспiль». Ось як спробував реконструювати образ прапрадiда Миколи Лисенка украiнський прозаiк Іван Нечуй-Левицький: «Лисенка перегодя козаки продражнили Вовгурою за його жорстокi норови, за його катування католикiв, полякiв та евреiв в той час, як почалося в Украiнi повстання Хмельницького. Лисенко був вже лiтнiй, але здоровий та плечистий чоловiк. Замазанi чорнi кулаки лежали на колiнах, неначе двi довбнi. Товста зчорнiла шия була нiби витесана з дубини. Здорова кругла голова неначе лежала на шиi, як макiтра, поставлена на стовпчику…»

Вовгурiвцi – назва особливо великого козацького загону, який дiяв за часiв гетьманування Богдана Хмельницького, що