Фатальна помилка

Олена Олексiiвна Литовченко

Тимур Іванович Литовченко

Історiя Украiни в романах

Роман «Фатальна помилка» присвячено 355-й рiчницi Конотопськоi битви та трагiчнiй загибелi полковника Юрiя Немирича – мрiйника, романтика, авантюриста, украiнського iнтелектуала XVII столiття, вiдомого благодiйника, адепта европейського вибору. Адже ще 355 рокiв тому Украiна мала цiлком реальний шанс стати справжньою, як для XVII столiття, европейською державою – незалежною, мiцною i прогресивною. Державою православною, але без несамовитоi азiйськоi дикостi Московського царства, з модерновою системою державного управлiння – на вiдмiну вiд Речi Посполитоi, де сейм мiг обрати слабкого безвiльного короля i де час вiд часу наставали перiоди безкоролiв’я.

Проте скористатися такою iсторичною можливiстю не вдалося…

Тимур i ?Олена Литовченки

Фатальна помилка

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

355-рiччю Конотопськоi битви та 355-м роковинам вiд дня загибелi Юрiя Немирича.

ВЕЛИКА ПОДЯКА

Ігоревi Каганцю за те, що своею статтею у «Народному оглядачi» звернув нашу увагу на цього непересiчного державного дiяча Гетьманськоi доби…

Вiд авторiв

Дорогий читачу! Головний герой нашого роману – князь Юрiй Стефанович Немирич, видатний полiтичний дiяч, дипломат, талановитий военачальник, права рука Івана Виговського. Вiн належав до роду, який, на думку сучасникiв, стояв поряд з Острозькими, Вишневецькими, Сангушками, Радзивiллами та iншими русинськими шляхетськими сiмействами. Немиричi були серед найбiльших землевласникiв Великого князiвства Литовського.

Герой роману був одним з найосвiченiших людей свого часу. Романтик, мрiйник, фiлософ, мислитель з вигостреним, гнучким розумом, дивовижною твердiстю духу – ось як можна його охарактеризувати. Юрiй Немирич був надiлений рiдкiсною, як на тi часи, незалежнiстю суджень та воiстину бунтарським характером. Додайте до цього авантюрну жилку, успадковану вiд предкiв, та виховану з дитинства звичку до холодного полiтичного розрахунку – i дiстанете бодай приблизне уявлення про те, наскiльки благодатний матерiал для майстрiв красного слова являе ця iсторична постать. Недарма ще за життя про Немирича складалися легенди…

Утiм, його роль у розвитку тогочасноi Украiни, у бурхливих процесах середини XVII столiття так i не була оцiнена належним чином. Ми й досi слабко уявляемо, що саме рухало вчинками цiеi талановитоi освiченоi людини: бiль за долю краiни?.. полiтичнi амбiцii?.. проста жага влади?.. Як розцiнити перехiд Немирича вiд социнiянства (арiянства) до православ’я: людина повернулася до вiри предкiв – чи це був полiтично виважений крок iнтригана, загалом байдужого до питань вiри? А iдея створення Великого князiвства Руського!.. Що це: прагнення збудувати нову незалежну украiнську державу чи черговий кар’ерний хiд?

Однозначних вiдповiдей на цi запитання, мабуть, не знайде нiхто й нiколи. Втiм, впевнено можна констатувати, що за масштабнiстю задумiв i вчинкiв Юрiй Немирич безумовно належить до плеяди найбiльш видатних особистостей украiнськоi iсторii XVII столiття, нинi незаслужено позабутих.

Вiн був народжений для того, щоб створювати нове, небачене досi – типова людина епохи украiнського Вiдродження. Схильнiсть до науки поеднувалася в ньому з жагою пригод, релiгiйнi шукання – з полiтичними амбiцiями, аристократизм – з пристрастю до демократii. Немирич мiг провести життя в розкошi та спокоi, натомiсть на нього чекали рiзноманiтнi небезпечнi випробування, яскравi враження, радощi й розчарування, великi досягнення й катастрофiчнi втрати, конфлiкти з можновладцями та нерозумiння спiльникiв, участь у кривавих битвах i виснажливих дипломатичних перемовинах.

Наш роман написаний насамперед для молодого поколiння украiнцiв, людей творчих i допитливих. Знаемо, що вони вже не бажають засвоювати iсторiю власного народу, переспiвану чужинськими iдеологами. Молодь хоче вiдчувати минувшину, немовби живу реальнiсть. У своiх творах ми намагаемося не просто наголосити на найважливiших моментах життя певних iсторичних персонажiв, але художнiми засобами анiмувати iх, дати уявлення про характер i мотивацiю вчинкiв. Так виникае своер