Привид iз Валовоi
Андрiй Анатолiйович Кокотюха
Ретророман
Початок ХХ столiття, 1909 рiк. Успiшний киiвський адвокат Клим Кошовий вiд переслiдувань царськоi охранки тiкае до Львова, де стае лише скромним помiчником старого нотаря. Його нуднi злиденнi буднi порушуе вiзит комiсара кримiнальноi полiцii: у кишенi трупа, знайденого у будинку на вулицi Валовiй, виявили вiзитiвку Клима. Сам чоловiк загинув за досить дивних обставин, хоча офiцiйно це нещасний випадок. Але той дiм мае у Львовi недобру славу. Кажуть, у ньому вже сто рокiв блукае привид Чорноi панi. Всякого, хто зустрiнеться з нею, чекае погибель. І така смерть на Валовiй – не перша. У гонитвi за привидом Кошовий та його вiдданий друг Йозеф Шацький змушенi зануритися у львiвськi нетрi та спуститися на мiське дно. Ризикуючи життям, вони таки дiзнаються правду про привида. І вона дуже не сподобаеться загадковiй та впливовiй красунi Магдi Богданович…
Андрiй Кокотюха
Привид iз Валовоi
Читаючи цю книжку, ви маете можливiсть уявити собi мiсто Львiв вiртуально, але щоб вiдчути його по-справжньому, треба сюди приiхати.
Радо запрошую усiх до Львова.
Мiський голова Львова
Андрiй Садовий
Привид iз Валовоi
Львiв, жовтень 1909 року, вулиця Валова
Це десь тут.
Аби не спалювати даремно батарейки, обережний нiчний вiзитер не вмикав лiхтарика без крайньоi потреби. Очi встигли звикнути до темряви. Хоч не мiг похвалитися – бачить, мов кiшка, рухався досить упевнено, минаючи будiвельнi риштування та твердi виступи наполовину зруйнованих внутрiшнiх стiн.
Ще б знати, на якому поверсi шукати. Й чи взагалi – на рiвнi землi. Раптом це зарите в пiдвалi, а там вогко й напевне щури. Величезнi, бридкi, жирнi, з довгими хвостами та безжальними гострими зубами.
Ходили чутки, що львiвськi пацюки – хижаки, страшнiшi за диких лiсових звiрiв. Та де – навiть левiв, котрi, за переказами, водилися в тутешнiх околицях дуже давно. Бо це ж галицький князь Лев[1 - …це ж галицький князь Лев… – Князь Лев (мiж 1225 та 1229–1301) – другий син Данила та Анни, доньки галицького та смоленського князя Мстислава Удатного. Хресне iм’я – Онуфрiй. Вважаеться засновником мiста Лева – Львова. Перед постригом у монахи (приблизно 1300 р.) зумiв вiдновити еднiсть Галицько-Волинськоi держави, поширивши ii кордони на сучасне Закарпаття i Люблiнську землю i навiть на Киiв.] спершу здолав свого чотириногого гривастого тезка, а потiм звелiв вирубати довколишнi лiси, аби не завдавати собi та iншим клопоту нищити звiрiв далi, – мiсту, названому на його честь, загрожували куди небезпечнiшi вороги.
Навряд чи князь, пiшовши на лева, ризикнув би кинути виклик тутешнiм щурам. Не князiвська воно справа воювати гидотних ратусiв[2 - …воювати гидотних ратусiв. – Ратус (rattus) – назва щура латиною.].
Нiби у вiдповiдь на такi думки десь у темрявi попереду пiдозрiло зашурхотiло. Чоловiк не здивувався нiчним звукам, знав, куди й для чого йшов. Та все ж мимоволi здригнувся, зупинився, завмер.
Рука сягнула до правоi кишенi пальта, пальцi стисли сталь «бульдога»[3 - …пальцi стисли сталь «бульдога». – Широко поширений наприкiнцi ХІХ – на початку ХХ столiття тип кишенькового револьвера. Назва походить вiд британськоi моделi револьверiв Веблей №??2 Bulldog, випущеного 1872 року.]. Легенький шерех повторився, але нiчний пошуковець передумав виймати револьвер. Натомiсть лiвою рукою з iншоi кишенi потягнув довгасту трубочку з цупкого картону, котрий, як обiцяла реклама, навiть не розмокне, – електричний лiхтарик Х’юберта[4 - …електричний лiхтарик Х’юберта. – Винахiд американського винахiдника Джошуа Коена являв собою лампочку, яка живилася вiд батарейки. Права на винахiд викупив у Коена 1896 року Конрад Х’юберт (Акiба Горовiц), емiгрант iз Мiнська. Вже за три роки першi електричнi лiхтарики, зробленi за таким принципом, з метою реклами були безкоштовно розданi патрульним полiцейським у Нью-Йорку. На початку ХХ столiття кишеньковi лiхтарики вже мали кiлька моделей та вiльно продавалися в Європi.], заправлений трьома новенькими соляними батареями.
Тонкий, не аж надто яскравий промiнчик шаснув на звук. Свiтле кружальце показало