Легенда про квiтозавра. Правдива казка для дорослих дiтей

Антiн Мухарський

Я давно мрiяв написати казку, яку було б цiкаво читати дiтям та iхнiм батькам. І щоб там неодмiнно були динозаври, iнопланетяни, мiжгалактичнi подорожi, детективнi пригоди та справжне кохання. А ще таку, де всi героi були б упiзнаваними, а сюжет розгортався у нашому чарiвному мiстi саме о тiй порi, коли днiпровськi схили вкривае бузкова пiна, а на старих каштанах запалюються мiльйони свiчок i Киiв стае схожим на справжню казку.

Наскiльки це менi вдалося – вже судити читачевi. Але я дуже старався.

Із побажанням веселого та корисного читання – Антiн Мухарський

Антiн Мухарський

Легенда про квiтозавра

Усiм моiм дiточкам —

Софiйцi, Іванцi, Андрiйчику, Орисi, Іванчику,

присвячуеться

Правдива казка для дорослих дiтей

Частина перша

Дивовижна знахiдка

Глава 1

Знайомтеся: професор Чудлик

Якщо ви нiколи не бували в Киевi, не бачили Софiйського собору, не гуляли Хрещатиком i не пили лимонад у скверику бiля Золотих ворiт, – отже, у вас це все ще попереду. І, якщо ви справдi захочете вiдвiдати наше чарiвне мiсто, то зробiть це неодмiнно в травнi. Адже навiть маленьким дiтям вiдомо, що у травнi, коли розквiтае бузок, а на гiллястих каштанах запалюються мiльйони свiчок, Киiв стае схожим на казку, в якiй вiдбуваються неймовiрнi дива. Ну де ви ще побачите дi-джея, який летить небом у дитячому вiзочку, справжнiх iнопланетян чи волошкового квiтозавра, що, мирно сидячи на лавцi, потайки вiд мами iсть разом iз друзями морозиво? Не вiрите? Приiжджайте самi, знайдiть мене, i я вас обов’язково з ними познайомлю.

Історiя, розказана у цiй книжцi, вiдбулася саме в травнi, коли величезнi кущi бузку на днiпровських схилах вкрила бiла й фiолетова пiна. Їi аромат, змiшуючись iз пахощами розквiтлих на клумбах нарцисiв та тюльпанiв, огорнув мiсто i розлився по вулицях духмяними струменями. Вiн приводив у захват бабусь i дiдусiв, iхнiх дiтей, онукiв i, навiть, правнукiв, якi посмiхалися гарячому сонцю зi своiх пелюшок. Повернулися ластiвки, наповнивши щебетом небо, задзвенiли в руках у квiткарок букетики конвалiй, захлюпалися в Днiпрi жирнi лящi та подусти, i навiть мiлiцiонери на вулицях якось подобрiшали i поблажливо поглядали на жвавих пенсiонерiв, якi перебiгали дорогу в недозволених для цього мiсцях.

Час починати розповiдь.

Отож, жив собi в Киевi один ду-у-же вiдомий професор казковоi заврологii на прiзвище Чудлик. Вiн продовжував знану наукову династiю – адже i його батько, i дiдусь, i навiть прадiдусь також були професорами. Прадiдусь уславився вражаючою знахiдкою: одного разу копав для риболовлi хробакiв у ботанiчному саду i натрапив пiд старезним каштаном на справжне доiсторичне брязкальце, яким матусi-квiтозаврихи забавляли своiх малят, коли тi здiймали галас, вимагаючи чiпсiв та цукровоi вати.

Невже ви не знаете, хто такi волошковi квiтозаври? Тодi я наполегливо раджу вам вiдвiдати лекцiю професора Чудлика, яку той читае щосуботи в республiканському планетарii.

Рiвно о 15:00, пiсля сеансу пiзнавальних мультфiльмiв, на кафедру пiднiмаеться усмiхнений, сухорлявий дiдусь у незмiнному бiлому халатi, з-пiд якого визирають картатi штани й начищенi до дзеркального блиску гостроносi черевики. Довге сиве волосся дуже смiшно стирчить з-пiд круглоi оксамитовоi шапочки з вишитою на нiй срiблистими нитками лiтерою «Ч». Однак не поспiшайте смiятися, адже професор – справжнiй генiй, а генii зазвичай трохи дивакуватi.

Пiднявшись на кафедру, Чудлик огляне з-пiд окулярiв зал, мугикне отак: «гм-хм», поворухне вусами i скаже:

– Дорогi друзi, вiтаю вас на науково-казковiй лекцii «Легенди та правда про волошкових квiтозаврiв».

По його словах свiтло в залi почне поволi гаснути. Натомiсть на прямокутному екранi спалахне i постане дивовижна картина: величезна галявина, вкрита квiтковим килимом, оточена густими деревами, посеред якоi на березi рiчки граються i водять хороводи кумеднi iстоти волошкового кольору, суцiльно всипанi ромашками, маргаритками, айстрами, жоржинами та соняхами. І поки ви будете розглядати цю картину, приемний баритон професора Чудлика перенесе вас у