Записки в узголiв’i

Сей-шьонагон

Сей-шьонагон (966 – 1017) – вiдома японська письменниця. Їi «Записки в узголiв’i» – один з кращих творiв доби Хейан (794 – 1185), написаний у жанрi дзуйхiцу – фiлософського лiричного есе, сповiдi. Особливiстю цього оригiнального есеiстичного жанру лiтератури середньовiчноi Японii була необмежена свобода авторського письма, без будь-якого заздалегiдь складеного плану – своерiдне «слiдування пензлю», коли автор записував в окремих, не пов’язаних единим стилем, темою та сюжетом роздiлах (данах) особистi переживання, почуття, емоцii, рiзноманiтнi роздуми, власнi фiлософськi мiркування, цiкавi спостереження тощо. Перекладений багатьма мовами, цей генiальний твiр «золотоi доби» японськоi класичноi лiтератури вже понад тисячу рокiв викликае захоплення багатьох поколiнь читачiв у всьому свiтi, до числа яких вiдтепер мають змогу долучитися й украiнцi.

Сей-шьонагон

Записки в узголiв’i

Передмова

Один iз кращих прозових творiв доби Хейан

I

Завдяки зусиллям харкiвського видавництва «Фолiо» та його спiвпрацi з молодою вiтчизняною японiсткою Наталiею Бортнiк украiнськi шанувальники японськоi класичноi лiтератури вiднинi отримали змогу ознайомитися з перекладом украiнською мовою одного з кращих прозових творiв доби Хейан (794 – 1185), написаного у жанрi дзуйхiцу,[1 - Дзуйхiцу (??, досл.: «услiд за пензлем») – фiлософсько-лiричне есе, сповiдь; оригiнальний прозовий есеiстичний жанр лiтератури середньовiчноi Японii, особливiстю якого була необмежена свобода письма автора, без будь-якого заздалегiдь складеного плану чи сюжету, тобто вiльне «слiдування пензлю», коли автор записував в окремих, не пов’язаних единим стилем, темою та сюжетом роздiлах (данах) особистi переживання, почуття, емоцii, рiзноманiтнi роздуми, власнi фiлософськi мiркування, цiкавi спостереження, спогади тощо.] – «Записками в узголiв’i» (яп.: «Макура-но сошi») вiдомоi японськоi письменницi Сей-шьонагон (966 – 1017).[2 - Переклад здiйснено за виданням: ????(?????, ????) ?????????11?????1974? [Макура-но сошi. Нiхон котен бунгаку дзен-шю] [Записки в узголiв’i /Коментарi Мацуо Сатошi, Нагаi Кадзуко] // Повне зiбрання творiв давньояпонськоi класичноi лiтератури). – Т. 11. – Токiо, Шьогакукан, 1974. Оригiнал твору не зберiгся. На сьогоднiшнiй день iснуе декiлька десяткiв його значно пiзнiших спискiв, якi датуються XIV–XX ст. На вiдмiну вiд чудового росiйськомовного перекладу, зробленого у 1975 р. В. Марковою з одного з найпiзнiших спискiв цього твору, так званого «Маедабон» («Книга родини Маеда»), знайденого в 30-тi роки XX ст., украiномовний переклад був виконаний Н. Бортнiк на основi списку «Ноiмбон» (яп.: ??? – «Книга Ноiна», XIV ст.), що надрукований у зазначеному вище академiчному виданнi. Текст «Записок» саме цього списку визнаеться японськими i зарубiжними фахiвцями одним iз найдавнiших i, вiдповiдно, ближчим до автентичного. Вiн е також найбiльшим за обсягом серед усiх наявних спискiв цього твору.] Перекладений багатьма мовами свiту, цей генiальний твiр «золотоi доби» японськоi класичноi лiтератури й донинi не втратив своеi чарiвноi привабливостi та актуальностi. Читаючи «Записки в узголiв’i», насолоджуючись витонченою мовою цього твору, його вишуканим стилем, самобутньою художньою образнiстю, увесь час дивуешся – невже й справдi вiн був створений понад 1000 рокiв тому i написаний жiнкою, яка була п’ятою (за деякими джерелами – шостою) дитиною в багатодiтнiй сiм’i провiнцiйного чиновника на iм’я Кiйовара Мотосуке, котрий видiлявся серед тисяч таких самих, як вiн, провiнцiйних державних службовцiв хiба що своею освiченiстю та палкою любов’ю до лiтератури, яку зумiв прищепити i своiй талановитiй доньцi.[3 - Перший европейський дослiдник японськоi лiтератури В. Дж. Астон (1841–1911) у книзi «Історiя японськоi лiтератури» (William George Aston. A History of Japanese Literature». – London: William Heinemann, 1898 р.), описуючи загальне враження вiд «Записок в узголiв’i» Мурасакi-шiкiбу, не приховував свого захоплення та здивування: «Важко повiрити, що це написано в Японii 900 рокiв тому. Якщо цi нариси порiвняти з будь-яким лiтерату