Таргани

Ю Несбьо

Інспектор Харрi Холе #2

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батькiвщинi спочатку став вiдомим як економiчний оглядач (вiн закiнчив Норвезьку школу економiки), потiм як рок-музикант i композитор популярноi групи «Di Derre», а наприкiнцi 90-х ще i як письменник, автор серii романiв про полiцейського Харрi Холе. Перший з романiв серii – «Нетопир» (1997) – був визнаний кращим детективом Скандинавii, удостоiвся у критикiв звання «миттевого бестселера» й принiс автору престижну премiю «Срiбний ключ». У видавництвi «Фолiо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливцi за головами».

У борделi Бангкока вбито норвезького посла. Харрi Холе вирушае до Таiланду, щоб суто конфiденцiйно розслiдувати це вбивство. Опинившись у злачних мiсцях Бангкока, в опiумних кублах та стрип-барах, вiн поступово розумiе, що не все так просто, як здавалося попервах. Таргани шурхотять за плiнтусами… Хто ж вони? Проте Холе, незважаючи на всi перешкоди, докопаеться до iстини i розкрие цю заплутану справу.

Ю Несбьо

Таргани

За чутками норвезькоi колонii в Таiландi, посол Норвегii загинув на початку шiстдесятих у Бангкоку, аж нiяк не розбившись в автiвцi – вiн був убитий за вельми загадкових обставин. У Мiнiстерствi закордонних справ чутки не пiдтвердили, i труп було кремовано наступного ж дня, причому вiд офiцiйного розтину вiдмовилися.

Збiг героiв i подiй у романi з дiйснiстю слiд вважати випадковим. Дiйснiсть набагато неймовiрнiша.

    Бангкок, 23 лютого 1998 року

Роздiл 1

Умикаеться зелене свiтло, i гуркiт машин, мотоциклiв та туктукiв – триколiсних мопедiв-таксi – наближаеться, так що Дiм вiдчувае, як вiбруе скло унiвермагу «Робертсон». Їi машина також рушае з мiсця, i вiтрина з довгою червоною сукнею лишаеться далеко позаду, тане у вечiрнiх сутiнках.

Вона взяла таксi. Їхала не в якомусь там напхом напханому автобусi, не в проiденому iржею туктуцi, а в справжньому таксi, з кондицiонером, i за кермом сидiв мовчазний водiй. Вона з насолодою опустила голову на пiдголовач. Жодних проблем. Мимо пронiсся мопед, дiвчина на задньому сидiннi вчепилася в хлопця в червонiй футболцi й шоломi з наличчям: ii вiдсутнiй погляд ковзнув по таксi. Тримайся мiцнiше, подумала Дiм.

На вулицi Рами IV водiй опинився у хвостi у вантажiвки, вся курява вiд якоi неслася просто на них, ще й так, що крiзь чорний густий вихлоп не вдавалося розгледiти номер. Завдяки кондицiонеру запах iз машини швидко вивiтрився. Щоправда, не до кiнця. Вона злегка помахала рукою перед носом, демонструючи свою вiдразу, i водiй, поглянувши в дзеркало, рвонув уперед. Мовляв, жодних проблем.

Так було не завжди. Вона виросла в родинi, де було шестеро дiвчат. Забагато, вважав батько. Їй ледь виповнилося сiм рокiв, коли вони стояли на путiвцi, кашляючи вiд жовтого пилу, i махали услiд повозу, що, пiдстрибуючи уздовж рудуватого каналу, усе вiддалявся, а з ним – i iхня старша сестра. Їй дали з собою чисту бiлизну, квиток на поiзд до Бангкока й адресу в Патпонгу, записану на зворотi вiзитiвки, i вона, вiдправляючись, умивалася сльозами, а Дiм махала iй услiд так вiдчайдушно, що ледь рука не вiдвалилася. Мати погладила молодшу по голiвцi, сказавши, що все не просто, але, з iншого боку, не так уже й погано. Принаймнi, iхнiй сестрi не доведеться стати квай i ходити по дворах, поки не вийде замiж, як колись iхня мати. До того ж мiс Вонг обiцяла пiклуватися про дiвчинку. Батько кивнув, i, сплюнувши бетель крiзь потемнiлi зуби, додав, що фаранги в барах добре платять за новеньких.

Дiм не зрозумiла, хто такi квай, але допитуватися не стала. Звiсно, вона знала, що це слово означае «бик». Як i багато iнших у цiй мiсцевостi, вони не мали коштiв, аби придбати собi бика, так що брали худобу лише на деякий час, щоб зорати поле для рису. Пiзнiше вона дiзнаеться, що дiвчина, яка ходить iз биком по дворах, теж називаеться квай i що ii послуги також продаються. Так заведено: може, iй пощастить, i вона зустрiне селянина, який захоче лишити ii в себе, поки вона ще не стара.

Якось, коли Дiм виповнилося п’ятнадцять, батько покликав ii, наближаю