Процес (збiрник)

Франц Кафка

До книги вiдомого австрiйського письменника Франца Кафки (1883–1924) увiйшли роман «Процес» та оповiдання «Вирок», «Перетворення» й «Голодомайстер».

Творчiсть Ф. Кафки можна вважати автобiографiчною. Подii особистого життя письменника, його стосунки з нареченою знайшли свое лiтературне втiлення в романi «Процес», де заручини автора перетворюються на арешт героя, а «суд» над ним, тобто розрив заручин, обертаеться стратою…

Свiт творiв Кафки дивовижний тим, що в ньому всi – невiльники. Анi героi, анi читачi не мають змоги виплутатися з невiдступного абсурду життя.

Франц Кафка

Процес

Передмова

Лiтература – це я сам…

Двадцяте столiття породило небагато художникiв, шанованих сьогоднi так, як i Франц Кафка. Одна з причин полягае в його абсолютнiй чесностi, у безкомпромiсностi, в цiлковитiй вiдсутностi пози. Письменникiв робить великими не тiльки лiтературний талант, а й здатнiсть вiдчути життя. Важливо не лише вiдгадати його таемницi, а саме його вiдчути, бо знання небагато варте, якщо ним володiе той, хто стоiть iззовнi. Кафка ж завжди перебував усерединi: був заглиблений у свiй свiт i вбирав у себе всю його тяжкiсть.

Можуть заперечити, що кафкiвський художнiй свiт дрiбний, тривiальний, безподiевий, жахний своею агресивною абсурднiстю, смiшний своею трагiчною пародiйнiстю. Але хiба немае в ньому схожостi з тим свiтом, який усiх нас оточуе? Із свiту людей вiн перетворився на свiт математичних чисел, де смерть – повсякденнiсть, а убивство – професiя, де загибель роду людського набула науковоi перспективи i кiнцевi свiту перешкоджае лише власне його знаряддя – надлишок термоядерних бомб, де прогрес супроводжуеться екологiчними бiдами, здатними знищити й сам прогрес.

Зрозумiло, кафкiвський свiт не копiя цього, не «натуральний» з нього злiпок. Кафкiвський свiт – iдея реального свiту, його iнакомовлення, його метафора. Але, як i будь-яка справжня метафора, вiн прообразу своему конгенiальний. Тут напрошуеться порiвняння з геометрiею Лобачевського, яка в усьому аналогiчна евклiдовiй, за винятком того, що криволiнiйна. І якщо математичний свiт Лобачевського розширюе уявлення про природу простору, то художнiй свiт Кафки робить те саме з природою людських вiдносин, що склалися у двадцятому столiттi, незвичайному якраз своею «усередненiстю», яка вже нiкого не дивуе…

* * *

Можливо, не було на свiтi письменника, у творчостi якого власне життя й власна доля вiдiгравали б таку вирiшальну роль, як у Кафки. І не тому, що вiн чогось такого прагнув (навпаки, це завдавало йому тiльки страждань), а тому, що так склалося. Та вiн i не розумiв, напевне, до кiнця всiеi вагомостi, всiеi показовостi своеi долi, ii начебто навпаки вивернутоi «взiрцевостi». Але вiн це вiдчував i тому з такою невсипущою увагою, з такою невтоленною цiкавiстю, з такою непiдробною тривогою вдивлявся, вчувався й вживався в себе, в усi своi дивовижно банальнi й до банального дивовижнi обставини.

Кафка – письменник, створений своею бiографiею. Якби вiн не мав такоi бiографii, то ii слiд було б вигадати. Адже «вибудував» для себе життя Хемiнгуей – вигадував його i, вигадуючи, реалiзовував: боксував, полював, ходив по морях, воював. Кафка, проте, нiколи не грав жодних ролей: важко знайти людину аж таку нехитру, людину, за всiеi своеi непослiдовностi таку послiдовну. Але на вiдмiну вiд Хемiнгуея в життi Кафки нема й на дрiбку авантюрностi: життя його належить до таких, якi прийнято iменувати «мiщанськими». Проте його життя таке лише назовнi, всерединi ж воно сповнене «пригод душi», це життя раз у раз вибухало трагедiями, що не поступаються тим, якi свого часу стрясали царствений рiд Атридiв.

Франц Кафка народився 3 липня 1883 року в Празi. Його батько, комерсант середнього достатку, мав галантерейну крамницю, якийсь час родинi належала й невелика фабрика. Герман Кафка, син сiльского рiзника, здобув усе це сам, наполегливо долаючи злигоднi. Його дружина Юлiя походила з роду Льовi, бiльш забезпеченого й освiченого, в ньому траплялися раввiни, а один з братiв матерi Франца навiть був директором залiзниць у Мадридi.

Франц закiнчив нiмецьку гi